Студія Сергія Большакова «Наше время»

Із року в рік то тут, то там будуються студії звукозапису. Або, якщо бути більш точним, будується те, що ми звикли називати студіями звукозапису. Жаль, але від студії до студії повторюються ті самі помилки, ті ж самі омани. І піддаються їм не тільки недосвідчені новачки, але й «великодосвідчені ветерани», які − скоріше в силу свого віку − вважають себе істиною в останній інстанції та намагаються нав’язувати цю думку іншим.

Такий стан речей став одним з основних спонукаючих мотивів для перекладу та видання перших двох книжок Філіпа Ньюелла. Дуже важливо було, щоб читачі сприйняли філософію цих книг. Минулі роки показали, що в певній мері ця мета досягнута. Хоча, як у нас часто буває, більшість читачів цікавило зовсім інше: підгледіти якісь креслення або схеми, які можна було б потім механістично застосувати на практиці поза залежністю від того, підходять вони чи ні.

Хотілося б з самого початку попередити, що ця стаття не носить рекламного характеру. Щоразу, починаючи роботу над новою студією, я доводжу до відома всіх, що за підсумками будівництва студії з’явиться журнальна стаття, в якій я спробую максимально об’єктивно описати перипетії будівництва.

А починалося все ось як. У квітні 2005-го року мене запросили до Москви для проектування та будівництва студії звукозапису. Приміщення під студію площею близько 200 кв.м і зі с стелею близько 4 метрів перебувало на першому поверсі елітного житлового будинку. Звичайно, хазяїна студії дуже цікавило питання звукоізоляції. Вивчивши особливості приміщення та завдання студії, я сказав, що зможу забезпечити звукоізоляцію від сусідів на рівні близько 90 децибел. Звичайно для функціонування студій звукозапису цього досить. Більш важкі випадки по звукоізоляції студій на практиці не розглядаються, тому що інакше будівництво стає настільки дорогим, що легше і дешевше просто знайти інше, більш відповідне приміщення. Крім того, звукоізоляція «з’їдає» значний його об’єм.

Фото 1. Стара студія Сергія Большакова в Сокольниках

Після попередніх домовленостей почалися проектні роботи, які, на жаль, нічим так і не завершилися… Власник майбутньої студії почав періодично міняти технічне завдання. В підсумку виявилося, що на цій території ми повинні побудувати вже три (!) незалежні студії з вокальними кімнатами у вигляді телефонних будок, кухню, кімнату відпочинку та ін. Останньою краплею стала поява якоїсь людини «з інституту акустики», що гарантувала замовникові звукоізоляцію на рівні 200 (!!) децибел у діапазоні від 40 Герц і вище. Це приблизно те ж саме, що гарантувати нечутність ядерного вибуху за стінкою. Стало ясно, що конструктивної роботи не буде і нам довелося розійтися.

Згадаємо ще раз книги Ньюелла. Червоною ниткою через них проходить думка:

  • студії повинні проектувати фахівці;
  • проектувальник Вашої студії − це єдина людина, що об’єктивно зацікавлена в її успіхові не менше Вас;
  • не прислухайтеся до порад некомпетентних порадників.

Недотримання цих нехитрих правил − повністю або частково − повторюється від студії до студії та приносить реальний (у тому числі фінансовий) збиток їхнім власникам. Від того, наскільки вдалою і успішної буде Ваша студія, залежить авторитет її проектувальника і його затребуваність у проектуванні майбутніх студій. Погодьтеся, що це досить вагомі причини, щоб довіряти йому. Навіть якщо проектувальник у чомусь помиляється, він ніколи не робить це з яким-небудь наміром. Ви з ним є одною командою, ви об’єднані одною метою, тому між вами повинні бути винятково довірливі відносини. Якщо у Вас є сумніви у кваліфікації проектувальника, то краще не залучайте його до свого проекту зовсім. Але якщо ви почали працювати спільно, не слід звертати уваги ні на чиї поради.

Фото 2. Приміщення нової студії

«Порадникам» хотілося б приділити окремий абзац.

Звичайно, найкраще, якщо замовник має свою думку, що базується на певному теоретичному та практичному досвіді. Якщо навіть ця думка відрізняється від Вашої, з ним можна «працювати». Але в сто разів гірше, якщо ця думка заснована на тім, що «а от Вася/Коля сказав…». Все, роботи не буде. І студії, швидше за все, теж. Аргументу «Вася/Коля сказав» важко що-небудь протиставити. Чомусь ніхто не замислюється про те, що у Васі/Колі свої − відмінні від Ваших − інтереси, іноді навіть протилежні їм, а значить і поради ці шкідливі. Про компетентність «порадників» говорити взагалі не хочеться, тому що доводиться вислухувати таке, про що можна написати окрему веселу статтю.

Приблизно в липні 2005 року мій приятель − звукоінженер і аранжувальник Сергій Чирка − познайомив мене з Сергієм Большаковим. Ми разом прийшли до нього на студію, що тоді розташовувалася в Сокольниках. Перше, що впало в око, це доглянутість студії, що зустрічається доволі рідко (див. фото 1). Було видно, що працюючі тут люди люблять свою роботу та свою студію.

Фото 3. Роботи з поглиблення підлоги в великій тон-залі

Большаков повідомив мене про свій намір будувати студію на Таганці. Ми подивилися приміщення, обговорили завдання студії, організаційні та фінансові питання. Сергій був схильний до того, щоб установити у своїй новій студії монітори RА239, розроблені Філіпом Ньюеллом. Ми ризикували обоє, адже Сергій ніколи не слухав ці монітори і фактично купував «кота в мішку». Зі своєї сторони, я припускав, що він зможе оцінити ці моніторні системи: по-перше, наші погляди на звукозапис багато в чому збігалися; по-друге, Сергій використовував монітори Urei-813, звучання яких багато в чому схоже з моніторами Ньюелла.

Майбутня студія розташовувалася в підвалі старого двоповерхового будинку на Таганці, в тихому затишному місці (див. фото 2). Приміщення складалося з кімнат площею 43 кв.м та 91 кв.м, які були розділені простінком з бетонних блоків товщиною 65 см. За приміщенням студії розташовувалося приміщення бойлерної, до якої був прямий доступ. Як і в кожному приміщенні, тут були свої проблеми: стеля висотою лише три метри; неможливість розібрати простінок або зробити в ньому вікно, тому що простінок виявився несучим і його довелося ще додатково підсилювати; Велика кількість гідро- та каналізаційних комунікацій і т.ін.

Фото 4. Виготовлення простінків з керамзитобетонних пустотілих блоків

Сергій хотів мати контрольну кімнату, великий тон-зал з нейтральною акустикою та дві невеликі вокальні кімнати з можливістю використання однієї з них як монтажної для редагування матеріалу. Моє завдання полегшувалося тим, що він точно знав, чого він хотів, а його досвід запису «живих» музикантів підказував йому, що стеля в тон-залі повинна бути значно вище. Тому було прийняте нестандартне рішення: поглибити підлогу у великому тон-залі приблизно на півтора метра. Контрольну кімнату було вирішено розгорнути стосовно тон-залу на 900 (для персоналу студії це не було проблемою, тому що так вони й працювали в старій студії). Припливно-витяжне вентиляційне обладнання вирішили розмістити в бойлерній. Тут до речі виявилася наявність холодної та гарячої води, підключення якої до вентиляційного обладнання дозволяло змінювати в певних межах температуру припливного повітря.

Фото 5. Улаштування вентиляційної системи в бойлерній

Поки я робив проект студії, йшла попередня підготовка приміщення. Щоб опустити підлогу в контрольній кімнаті на 30 см, довелося збивати шар суцільного бетону та демонтувати металеві двотаври. Набагато складніше довелося у великому тон-залі, де підлога опускалася майже на півтора метра, а верхній шар бетону виявився товщиною більше 40 см (див. фото 3). Робота була дуже важка, трудомістка і просувалася повільно. В цей же час у будинку працювали сантехніки, які упорядковували водогінні мережі та переробляли систему водопостачання й опалення. Були зроблені отвори в стінах під повітроводи системи вентиляції та під прокладку кабелів комутації.

При проектуванні цієї студії мені потрібно було розрахувати акустичні властивості приміщень, розрахувати моніторну систему, кошторис матеріалів, «вписати» у проект систему вентиляції, невдало розташований на стелі великого тон-залу бетонний рігель і багато чого іншого. До того ж хотілося максимально зберегти об’єм приміщення. По мірі просування проектних робіт щось уточнювалося, а я зі своєї сторони знайомив Сергія із проміжними етапами проекту. До жовтня проект був готовий.

Фото 6. Акустична обробка контрольної кімнати

Будівельні роботи спочатку здійснювала фірма «Арсеній-Майстер», а роботи з вентиляції − фірма «Моновент». Але головне − на будівництві постійно перебував представник студії Максим Череугін, що постійно підтримував зв’язок зі мною (в основному, через Інтернет) і координував роботу будівельників. Я приїжджав на студію по мірі необхідності: як правило, 2-3 рази на місяць.

Роботи проводилися у звичній послідовності. Спочатку між майбутніми тон-залами були зроблені простінки з пустотілих блоків розмірами 400х200х90мм, порожнини яких засипалися сухим піском (див. фото 4). Простінки мали «плаваючу» основу, а в місцях прилягання до стін будинку та до стелі трималися за допомогою монтажної піни. Таким чином, простінки ніде не мали твердого контакту з будинком і «працювали» в низькочастотному діапазоні як мембрани. Звичайно, відповідно до проекту відразу ж формувалися віконні та дверні прорізи, отвори під комутацію і вентиляцію та т.ін. Наступним етапом було улаштування «плаваючих» підлог. У цей час у приміщенні бойлерної монтувалося вентиляційне обладнання (див. фото 5). Звукоізоляційна оболонка в студії не робилася, тому що − зі слів Сергія − потреби в ній не було. Тому слідом за «плаваючими» підлогами почалося формування акустичної оболонки приміщень.

Фото 7. Виготовлення корпусів моніторів

При будівництві студій періодично виникають незначні проблеми з поставками будівельних матеріалів, хоча я й не використовую нічого екзотичного. Особливо часто чомусь виникають проблеми саме з деревиною: то немає брусків необхідного перетину або довжини, то сама деревина недостатньо висушена. На жаль, не вдалося уникнути «дерев’яної» проблеми і цього разу. При будівництві студій часто використовуються бруски перетином 50х25, 50х30, 50х50, 50х75, 50х100, 50х150, 50х200. Тому я звичайно пропоную закуповувати висушену в природних умовах 50-мм дошку (можна навіть необрізну), а також мати під час будівництва потужний столярний верстат з рейсмусом, в якому була б циркулярна пилка, електрорубанок і фреза. В цьому випадку можна самостійно розпилювати дошки по тім розмірам, які вам необхідні. У нашому випадку такого верстата не було, що відчутно пригальмовувало темп будівництва.

Фото 8. Монітори є невід'ємною частиною фронтальної стіни

Приблизно через два місяці після початку робіт будівництво було припинено через обмеження у фінансуванні і відновилося воно тільки навесні. Моя ж робота в Москві тривала, тому що в цей час за моїми проектами будувалася репетиційна база Земфіри, невеликий переглядовий зал у форматі Dolby Digital і т.ін. В цей же час йшло обговорення будівництва ще однієї студії в Москві − студії Валерія Парамонова «VI Sound».

Отже, приблизно з травня 2006 року будівництво студії Сергія Большакова продовжилося. Сергій поміняв будівельну бригаду. На жаль, темпи будівництва не зросли, зате значно покращилася якість робіт. Це було дуже важливо, тому що ми впритул підійшли до будівництва контрольної кімнати, де потрібна точність і акуратність.

Фото 9. Монітори відразу після зборки; фронтальна стіна ще не облицьована

Акустична обробка контрольної кімнати відрізнялася від акустичної обробки тон-залів (см. фото 6). Це й зрозуміло. По-перше, контрольна кімната на відміну від тон-залу є контрольно-вимірювальним інструментом і її акустичні властивості повинні бути контрольовані, особливо в діапазоні низьких частот. По-друге, час згасання в контрольній кімнаті повинен бути менше, ніж у кожному з тон-залів, інакше говорити про якісний моніторинг не доводиться. Із цією метою в конструкції контрольної кімнати була застосована технологія «м’якого мішка», були встановлені та настроєні низькочастотні пастки на стелі і біля задньої стіни кімнати.

До речі, технологію «м’якого мішка» довелося застосувати також і у великому тон-залі, тому що саме в ньому передбачався запис музичних інструментів з великою динамікою на низьких частотах: бас-гітарних комбосистем і ударної установки. Я вже згадував про бетонний рігель, що тягся через всю стелю тону-залу. Його вдалося обійти за допомогою похилої акустичної оболонки стелі, а незначні порожнини, що утворилися, були використані для прокладки повітроводів системи вентиляції. Таким чином, цей недолік приміщення вдалося перетворити в перевагу. Правда, досвід будівництва попередніх студій підказував, що такий нахил стелі міг бути недостатнім, тому я наполіг на тому, щоб обшивання стелі тканиною було горизонтальним. В цьому випадку між тканиною та похилою стелею залишалася порожнина, яку можна було б використовувати для коректування акустичних властивостей тону-залу. Забігаючи вперед, скажу, що це в подальшому стало в нагоді.

Фото 10. Контрольна кімната після налаштування моніторів

Але повернемося до контрольної кімнати, а саме до фронтальної стіни та до моніторної системи. Чомусь студії, спроектовані Філіпом Ньюеллом, у багатьох людей асоціюються з кам’яною фронтальною стіною і саме каменю приписуються якісь магічні властивості. Насправді ніяких секретів тут нема і все набагато простіше. Справа в тому, що для забезпечення якісного моніторингу фронтальна стіна повинна мати певну масу, твердістю конструкції й антирезонансними властивостями. Якщо твердість конструкції стіни забезпечується її товщиною (від 17-ти сантиметрів), а стійкість до резонансів − комбінуванням шарів з різними акустичними властивостями, то заданої маси легше всього досягти за допомогою обробки стіни колотим гранітом, що має велику питому вагу. Крім цього, за допомогою каменю вирішуються ще два завдання: забезпечується комфортне акустичне середовище для людей, що перебувають у контрольній кімнаті, а також естетична привабливість. Єдине протипоказання до застосування каменю − поверх будівлі. Якщо Ваша студія перебуває на другому, третьому поверсі або ще вище, то плити перекриття можуть не витримати такої ваги фронтальної стіни. В цьому випадку застосовується облицювання деревом, паркетною дошкою та т.ін. Але нова студія Сергія Большакова перебувала в підвалі, обмежень по вазі не було і ми вирішили в останньому шарі фронтальної стіни використовувати колотий (необроблений) граніт.

Фото 11. Контрольна кімната; монітори Yamaha NS-10 вже стоять під мікшером...

Корпуси моніторних систем (а в даній студії використовувалися бокси об’ємом приблизно 250 літрів) є частиною фронтальних стін, тому вони виготовлялися разом з ними на місці (див. фото 7). З цим проблем не було. Але вони з’явилися в іншому місці: доставці комплектуючих. Ніхто з нас не припускав, що пересилання комплектуючих для моніторів з Іспанії в Москву перетвориться в багатомісячну епопею. Мені важко сказати, в чому саме причина − у нестиковці законодавств різних країн або в нашому незнанні якихось законів. Дещо схожа проблема була ще на одній московській студії. Слід зазначити, що на недавно побудованій студії в Києві такої проблеми не було.

Будівництво студії Сергія Большакова завершувалося. Підлога вкривалася ламінатом, конструкції акустичної оболонки стін обтягу-валися акустично прозорою тканиною. Робітники приступилися до вста-новлення світильників, вимикачів і розеток. До опоряджувальних робіт підключився і персонал студії − Денис Юровський, Володимир Воронцов, Євгеній Панков, Тетяна Даніліна. І коли вже вимальовувався загальний вигляд студії, Сергій Большаков запропонував мені зробити обробку фронтальної стіни паркетною дошкою. Довелося переглянути проект і змінити послідовність шарів матеріалів фронтальної стіни. І коли вже залишилося лише облицювати її паркетною дошкою, нарешті надішли комплектуючі до моніторів.

Фото 12. Аранжувальна кімната

Встановлення та настроювання моніторних систем − день особли-вий. Адже все, що робилося на будівництві студії до цього дня, було підготовкою до нього. Саме в цей день студія оживає і починає своє життя; народжується те, що англійці називають new facility. Складання моніторів і їхнє настроювання вимагають акуратності та зосередженості, тому цілком природно, що найкраще робити цю роботу, як кажуть, без сторонніх очей. До речі, Філіп Ньюелл завжди саме так і робить. Слід також зазначити, що перш ніж приступитися до настроювання моніторів, вони повинні якийсь час приробитися, тобто гучномовці повинні «вийти» на заявлені параметри. Наприклад, Том Хідлі приступає до настроювання своїх моніторних систем тільки після того, як вони не менш як 48 годин «прогрівалися» «рожевим» шумом на рівні звукового тиску в 110 децибел. Я ж, наприклад, для цього використовую альбоми Майкла Джексона, які теж досить добре «розгойдують» систему. Це взагалі дуже цікава тема, що обросла грудою чуток і домислів. Можливо, що я коли небудь напишу статтю-огляд по моніторним системам топ-класу, до яких би я відніс − крім моніторів Філіпа Ньюелла − системи Хідлі/Кіношити та системи фірми Westlake Audio.

Отже, ми з компаньйоном приїхали на три дні в Москву, щоб зібрати та налаштувати моніторну систему. Фронтальна стіна була готова, за винятком останнього шару − паркетної дошки (див. фото 8). На студії проводилися опоряджувальні роботи, тому ми вирішили не закриватися і не усаміт-нюватися, щоб не зупиняти цю роботу. І це було нашою помилкою, тому що навколо нас відразу зібралися «порадники». Чого нам тільки не довелось почути за ці дні… Ось лише деякі приклади:

  • пітерські підсилювачі «Нева Аудио» використовувати не можна, це несерйозно…
  • ви що, справді вирішили ставити пітерський кросовер?
  • чому у вас спікер-кабель у лівому моніторі підключений надписами (на кабелі) до динаміка, а на правому−- надписами від динаміка? Адже доведено, що спікер-кабель теж має спрямованість!
  • чому у вас спікер-кабель у гумовій ізоляції, а не в тканинній? Адже цю гуму − «чутно на слух»!
  • монітори Tannoy з підсилювачем Quad звучать краще!
  • це звучить як mp3…
  • і т.ін.

Пресинг виявився досить серйозним і це внесло відчутну нервозність у нашу роботу, тим більше що я й сам чув деякі артефакти, але не мав можливості вслухатися в них як належить. Що тут сказати? Я вірив у систему, тому що знав її потенціал. Можливих причин невдоволення могло бути три: по-перше, система тільки була запущена і «нерозроблена»; по-друге, фронтальна стіна була ще незакінчена (див.фото 9); по-третє, наші інженери не звикли до такого звуку і я спробую пояснити чому саме на наступному прикладі.

Фото 13. Кухня

Уявіть, що Ви фотографуєте свого товариша на вулиці. Один знімок − за допомогою камери мобільного телефону, інший − професійною камерою з роздільною здатністю в 17 мегапікселів. Потім порівнюєте знімки. На перший погляд − вони однакові. Але коли Ви починаєте вдивлятися більш уважно, то виявляється, що на другому знімку видні недокурки на тротуарі, видний плазуючий біля смітника бомж за кілометр від місця зйомки, обірвана трубка в телефонній будці за півтора кілометра та т.ін., що в сукупності псує Ваше враження від перегляду другої фотографії. Якщо провести цю аналогію з моніторними системами, так від них саме й потрібна максимальна роздільна здатність. У цьому випадку Ви зумієте почути та «вичистити» все «сміття» із записів ще під час зведення, перш ніж Ваша робота потрапить на полиці магазинів. Якщо ж Ваша моніторна система має недостатню роздільну здатність, то багато артефактів у записах Ви просто не почуєте і вони підуть у тираж. Зате вони добре будуть чутні на домашніх системах ентузіастів high-end, що в принципі непри-пустимо та й ганебно для індустрії звукозапису.

Я зайвий раз переко-нався, яка кількість самих безглуздих чуток «гуляє» в цій сфері. Але мене в тій ситуації утішало те, що кожний з інженерів студії висловлював саме свою думку, що базувалася саме на власному досвіді. Залишалося чекати, поки «приробиться» система та поки закінчать фронтальну стіну, що для мене було особливо важливо. Справа в тому, що коли ми відмовилися від обробки фронтальної стіни гранітом, вона трохи втратила в масі та твердості, тому, як мені здалося, трохи «підгулювала» на великих рівнях звукового тиску. І шар паркетної дошки повинен був нам допомогти.

Пройшов місяць і ситуація змінилася на 180 градусів. Шар паркетної дошки додав фронтальній стінці твердості (див.фото 10), система приробилася, та й персонал студії встиг зрозуміти й оцінити ці монітори. Коли я приїхав через місяць, Сергій і Денис вже працювали тільки із цими моніторами, відставивши убік всі інші, навіть звичні «енески» (див.фото 11). Це, звичайно, теж перегин, але вже іншого роду.

Фото 14. Великий тон-зал

Як правило, варто запрацювати моніторам, як відразу з’являються клієнти на запис, а на усунення недоробок часу вже не вистачає. Незабаром до них просто звикають і вже ніхто не збирається їх усувати. Але мене приємно здивувало те, що студія вже працювала, а опоряджувальні роботи у вільний час тривали. Була закінчена невелика кімната для встановлення аналогового мультитрекера, закінчувалися роботи з акустичної обробки аранжувальної кімнати (див.фото 12), з’явилася невелика кухня (див.фото 13), гардероб і т.ін. Адже не завжди у звукоінженерів є час (або бажання) підтримувати порядок. Але в цій студії є людина, що займається тільки цим − Максим Череугін. Завдяки його зусиллям підтримувався порядок у студії, коли вона перебувала в Сокольниках, він надавав мені істотну допомогу під час будівництва, коли керував робітниками під час моєї відсутності. От і зараз студія стає усе більше обжитою завдяки його роботі (див.фото 14).

От така історія будівництва цієї студії. Не завжди все йшло гладко. Були суперечки, іноді дуже активні. Але коли різні люди йдуть до однієї мети різними стежками, то інакше й бути не може. Іноді буває й навпаки… Для мене ж ця студія показова ще й тим, що це перша студія в Москві, на якій встановлені «ньюелловські» монітори. Слух про це поширився по місту досить швидко, та й студія вже працює не перший рік, але за весь цей час усього лише два чи три рази до Сергія приходили звукоінженери, що бажали послухати ці монітори. Всім іншим нецікаво? Всі все знають? Мені це важко пояснити…

Коли будівництво студії Сергія Большакова було в розпалі, я паралельно приступив до проектування студії для Валерія Парамонова. Про це – в наступній статті. В ній также ми зробимо порівнювальний аналіз досвіду будівництва цих двох студій.

Стаття опублікована в журналі «Шоу-Мастер», №50 (3-2007)

Popularity: 13% [?]

Розповісти іншим:
Digg Google Bookmarks reddit Mixx StumbleUpon Technorati Yahoo! Buzz DesignFloat Delicious BlinkList Furl

Відгуків немає до “Студія Сергія Большакова «Наше время»”

Ваш відгук:

Name (required):
Mail (will not be published) (required):
Website:
Повідомлення (обов'зково):
XHTML: You can use these tags: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Spam Protection by WP-SpamFree