Урок 8. Функціональність студій звукозапису

Приступаючи до написання цієї статті, хотілося традиційно почати її такими словами: мовляв, таке діло, шановні читачі, в минулих статтях ми розглянули ось такі питання, а в цій статті розглянемо питання функціональності студії звукозапису, які пов’язані з проблемами електрозабезпечення, заземлення, дизайну, вентиляції, кондиціювання, сигналізації, зв’язку, протипожежної обробки та т.ін. На кожен із цих пунктів я планував виділити невеликий розділ. Однак в процесі підготовки статті розміри її збільшилися настільки, що стало ясно: одною статтею не обійтися.

Філіп Ньюелл та автор статті під час роботи над новою книгою в домашньому кабінеті Ф.Ньюелла.

Так вже повелося, що перераховані вище проблеми в нас завжди вважалися другорядними на тлі таких проблем, як, наприклад, підбір обладнання для студії або її звукоізоляція. Найбільш ерудовані могли ще додати сюди умови моніторингу та/або акустичні характеристики приміщень. Але я вже не раз говорив, що при проектуванні студій не буває дріб’язків і зневага ними згодом може зіграти злий жарт із власниками студій. В черговий раз я в цьому переконався цим літом, коли протягом двох тижнів гостював у Філіпа Ньюелла (зараз він мешкає на заході Іспанії, в прекрасному місті Віго в провінції Галіція, на березі Атлантичного океану). По мірі розгляду питань даної статті, я буду підкріплювати їх живими прикладами з побаченого та почутого.

Поїздка видалася напрочуд насиченою. Ми відвідали багато студій на заході Іспанії та в Португалії, ознайомилися з їхньою роботою та виникаючими в процесі їхньої експлуатації проблемами. Багато часу провели в обговоренні нової книги Ньюелла (вже шостої!), що буде присвячена гучномовцям і підсилювачам потужності. А ось ця новина може зацікавити наших читачів: Філіп Ньюелл розробив нову модель студійних моніторів – Reflexion Arts 240b (рисунок 1, 2) − які призначені для роботи в невеликих контрольних кімнатах площею від 15-ти до 25-ти квадратних метрів. Звичайно, словами не опишеш роботу моніторів, та й річ це сугубо індивідуальна: комусь більше підходять одні монітори, а комусь інші… Особисто я чотири роки працював на моніторах Reflexion Arts 239 (рисунок 3), розроблених Ньюеллом і можу сказати, що з того часу мені не доводилося зустрічати нічого подібного. І я вдячний Філіпу, що посвятив мене в таємниці технології їхнього розрахунку, виготовлення та настроювання.

Але повернемося до наших студій…

В попередніх статтях нашого циклу досить багато написано про те, якими ж повинні бути студійні приміщення, особливо ті з них, в яких планується робота музикантів. Цілком очевидно, що будь-які індивідуальні побажання кожного музиканта не можуть бути задоволені в дизайні конкретної студії, тому досягнення ідеальних експлуатаційних характеристик неможливе в принципі. Проте, в цьому питанні існують кілька відправних пунктів, які необхідно розглянути. Пропоную почати з освітлення.

Освітлення

Дизайнерам інтер’єрів відомий «фокус», коли приміщення зі світлими поверхнями візуально здаються більше, ніж такі самі приміщення з темними стінами або недостатнім освітленням. Інакше кажучи, дизайн студії не повинен створювати гнітючу атмосферу, адже в приміщеннях студії багатьом людям треба буде працювати не один день. І відчуття цих людей залежать в першу чергу від інтер’єра студії та продуманості освітлення в ній. В студіях широко використовується як штучне так і природне освітлення, причому частка студій з використанням природного освітлення останнім часом все більше зростає.

Природне освітлення

Рисунок 1. Моніторна система Reflexion Arts 240b (з НЧ-драйверами білого кольору) – остання розробка Філіпа Ньюелла. Призначені для невеликих контрольних кімнат площею 15-25м2. Поділ частот (кросовер) і підсилення − фірма Neva Audio (Санкт-Петербург)

Побіжний аналіз розвитку європейських студій дозволяє зробити висновок про те, що природне освітлення в тон-залах використовувалося набагато частіше в тих студіях, які розміщалися за межами міста. Так склалося історично. Ймовірною причиною цього було те, що в умовах спокійного сільського життя в студіях не виникали такі серйозні проблеми зі звукоізоляцією, як в тих студіях, які розташовувалися в межах гучних міст і мегаполісів. Погодьтеся, що для самопочуття людини дуже важливо знати, що відбувається в цей час зовні студії. Я вважаю ненормальної ситуацію, коли персонал, що працює в студії, винятково по настінним електронним годинникам визначає, що зараз насправді: день чи ніч? Відсутність вікон і денного світла негативно позначається на самопочутті людей. В наш час ця проблема вивчена з медичної точки зору набагато більше, ніж кілька років назад. І коли розвиток технології будівництва студій дозволив забезпечувати звукоізоляцію студійних приміщеннях навіть із застосуванням зовнішніх вікон, як незабаром природне освітлення стало широко розповсюдженим і затребуваним у студіях. Особисто я завжди намагаюся зберегти в дизайні студій зовнішні вікна; виключенням можуть бути хіба що задні стіни контрольних кімнат. Один раз мені довелось відвідати студію, розташовану в окремому приватному будинку. Отож, вікна в тон-залі цієї студії були зроблені в даху! В цієї студії було кілька клієнтів, які любили працювати в ній саме уночі, при виключеному або приглушеному штучному освітленні. І в цьому немає нічого незвичайного: Ви б бачили, який чарівний краєвид нічного зоряного неба відкривається крізь ці вікна!

Штучне освітлення

Рисунок 2. Та ж моніторна система (Reflexion Arts 240b). Монітори вмонтовані в площину фронтальної стіни. Реконструкція студії наближається до завершення

Штучне освітлення в тому чи іншому виді присутнє в усіх без винятку студіях. Воно також може використовуватися в художніх цілях, підсвічуючи деякі деталі інтер’єра, що створює в студії особливу атмосферу.

Хочу відразу помітити, що застосування флуоресцентних світильників «денного світла» в студіях заборонено. Флуоресцентне освітлення відрізняється деякою суворістю, а флуоресцентні світильники створюють ряд механічних і електричних проблем, пов’язаних, зокрема, з механічним шумом працюючого світильника та з виникненням електромагнітних завад. Проблеми механічних шумів іноді можна вирішити за допомогою дистанційного встановлення баластних дроселів (індукційних котушок), але електромагнітні завади можуть бути справжньою карою для гітаристів і бас-гітаристів. Практика показує, що використання флуоресцентного освітлення можливо хіба що в великих студіях з висотою стель більше шести метрів. Але взагалі, з подібними світильниками більше проблем, чим користі.

Рисунок 3. Моніторна система Reflexion Arts 239 в студії. Активний кросовер − UREI. Підсилювачі потужності − Neva Audio. Система розрахована для застосування в контрольних кімнатах малих і середніх розмірів

Освітлення − річ сугубо індивідуальна, в цьому немає жодних сумнівів, а дизайн освітлення студії взагалі можна розглядати як окрему професію. В кожного з нас свої уподобання. Наприклад, багатьом людям не подобаються точечні світильники з галогенними лампами, оскільки вони вважають їхнє світло неприємним і холодним. З іншого боку, дуже практичним рішенням було б застосування світильників з лампами розжарювання, колби яких заповнені аргоном; для мене так і залишається загадкою, чому в студіях найчастіше відмовляються їх застосовувати.

В своїх проектах я, наприклад, часто застосовую лампи розжарювання Р63 потужністю 60W з дзеркальним рефлектором і матовим склом. На рисунку 4 показано, як ці світильники вбудовуються до рамки декоративно-акустичної оболонки стелі, вони створюють м’яке дифузне освітлення, особливо в приміщеннях зі світлою оббивкою стін (рисунок 5). Відстань між лампами становить приблизно 115-135 сантиметрів. Дані світильники з’єднуються як правило в групи, кожна з яких має своє регулювання, що дозволяє операторові варіювати освітлення приміщення. Для створення дифузного освітлення та в художніх цілях можливо застосування настінних бра різного дизайну. Як і в інших подібних випадках, все залежить від бюджету та «польоту думки» дизайнера.

Рисунок 4. На завершальному етапі реконструкції контрольної кімнати. На стелі видно рамки, які надалі будуть обтягатися тканиною. В рамках улаштовані посадкові місця для наступного кріплення світильників Р63

На рисунку 6 показана кімната, в якій світильники приховані на рівні підлоги. Кам’яна кладка в цьому випадку підсвічується старими театральними софітами, укомплектованими лампами розжарювання. На рисунку 7 показано використання настінних світильників у вигляді старовинних канделябрів з метою створення ефекту стародавнього замка. В приміщенні на рисунку 8 на стелі було встановлено два світильника з 60-градусними рефлекторами та лампами розжарювання, спрямованими донизу; видно також фрагмент встановленого в дах вікна, що пропускає природне освітлення.

Всі зазначені види освітлення дозволяють музикантам добре читати ноти. При необхідності освітлення використовується також для створення певного настрою, для цього також можна використовувати різнокольорове освітлення, світлодіодне підсвічування, здатне створювати практично будь-який відтінок кольору. Своєрідний настрій викликає також освітлення, створене настінними бра або електричними «свічками».

Рисунок 5. Студія «Добролёт», Санкт-Петербург. Освітлення тон-залу світильниками Р63

Що ж найкраще використовувати для контролю освітлення? Вимикачі? Виявляється, це далеко не найкращий вибір. Будь-яке включення/вимикання світла супроводжується перехідними процесами, що проявляються в чутних клацаннях в звуковому тракті. Особливо прикро, коли таке трапляється під час зведення. Практика показує, що найкраще для цих цілей використовувати варіаки (рисунок 9). Варіаки − це різновид змінних трансформаторів. Вони не створюють ніяких проблем, пов’язаних з електричними інтерференційними шумами, які створюють час від часу практично всі електронні системи. Варіаки просто знижують напругу в лампі розжарювання без будь-яких втрат потужності та тепловиділення (на відміну, наприклад, від реостатів, які послаблюють освітлення за рахунок резистивних втрат). Варіаки мають значні розміри (біля 15-ти сантиметрів у діаметрі та стільки ж в глибину) і коштують досить дорого (приблизно 80 доларів за модель потужністю 500 W), але по всім іншим параметрам вони − ідеальний вибір для контролю освітлення в студії.

Рисунок 6. Студія Townhouse Two, Лондон. Світильники приховані на рівні підлоги. Кам'яна кладка в цьому випадку підсвічується старими театральними софітами, укомплектованими лампами розжарювання

Системи електронного регулювання освітлення, що використовують напівпровідникові перемикачі, можуть створювати великі індукційні завади, як в системі електроживлення студії, так і у вигляді електромагнітних випромінювань. Практично не можливо включати змінну напругу без виникнення сплесків напруги. Теоретично, ідеальна синусоїдальна хвиля може складатися тільки з початку часу до нескінченності, а тому не може бути включена або виключена без перехідних процесів. Навіть якщо Ви думаєте, що в це важко повірити, повірте в це! Домогтися необхідного ефекту можливо лише більш складними електронними засобами для одержання «чистої» змінюваної змінної напруги, але подібні системи можуть виявитися навіть дорожче варіаків.

Наразі, яка б система освітлення не використовувалася у Вашій студії, загальне правило повинне бути таким – краще більше світла, чим менше. Надлишковий світловий потік завжди можна зменшити варіаком або відключенням якоїсь групи ламп. Але, якщо для читання нот і, в цілому, загальний рівень освітлення недостатній, робота може стати дуже стомлюючою.

Зручність та комфорт

Загальний комфорт також є важливою складовою через те, що комфортні умови для музикантів сприяють кращому виконанню. В цьому випадку мова йде про зручність роботи для музикантів, а не про ту пафосність, з якою студія може виглядати. Це зовсім різні речі, причому іноді взаємовиключні. Прагнення до пафосу деяких власників студій граничить буквально з ідіотизмом і, як правило, все це робиться саме за рахунок функціональності студії. Нижче ми розглянемо кілька прикладів. А зараз низка моментів, на які варто звернути увагу для підтримки відповідного рівня функціональності студії.

Кабелі, знову кабелі…

Мабуть, ніщо так не вбиває творчий настрій музикантів, як гори брудного кабелю в приміщенні студії та розкидане де попало інше «технічне» обладнання. Суттєво допомогти вирішити цю проблему можуть приховані кабель-канали, виготовлення яких проектується з самого початку. Кабель-канали можуть бути приховані в підлозі або проходити по стінах студії за тканинною оббивкою.

Рисунок 7. Студія Blackwing, Лондон. Настінні світильники використовуються у вигляді старовинних канделябрів з метою створення ефекту стародавнього замка

В кабель-каналах, які проходять всередині підлоги, як правило, прокладаються мультикори (для з’єднання мікрофонних коробок тон-залів з мікшерами або комутаційними панелями в контрольній кімнаті), кабелі підключення комп’ютерної техніки (в тих випадках, коли комп’ютери перебувають у відокремлених нішах і потрібно прокладати відео-подовжувачі для комп’ютерних моніторів, подовжувачі для клавіатур і «мишок», SCSI- кабель і т.ін.), а також комплект кабелів між контрольною кімнатою та machine room (мультикори, remote cable та ін.). Існує два основних способи прокладки кабель-каналів у підлозі.

Настил «плаваючої» підлоги закінчується, як правило, 10-сантиметровою підкладкою, 3-сантиметровим «сендвічем» гіпсокартон/гідроізол/гіпсокартон і 4-сантиметровим шаром ДСП, що складається з двох 20-мм шарів ДСП, покладених один на другий, склеєних клеєм ПВА та стягнутих 35-мм шурупами-саморізами. Отож, під час укладання верхніх шарів ДСП заздалегідь відзначається та окреслюється − відповідно до проекту − майбутнє місце розміщення кабель-каналів. Важливо пам’ятати, в цих місцях шари ДСП між собою не склеюються й не стягуються! Після завершення укладання «плаваючої» підлоги можна приступати до виготовлення кабель-каналу. По заздалегідь обкреслених лініях за допомогою електропилки, настроєної на глибину 20 міліметрів, прорізається верхній шар ДСП, після чого він виймається й акуратно відкладається. Потім електропилка настроюється на глибину прорізання близько 100-120 міліметрів, після чого прорізається нижній шар ДСП, «сендвіч» і частково підкладка. Увага, інші шари прорізаються по умовній лінії, що перебуває ближче до осьової лінії кабель-каналу приблизно на 50мм. Залишки ДСП, «сендвіча» та мінеральної вати можна викинути, а от відкладена смуга верхнього шару ДСП нам потрібна, як кришка нашого кабель-каналу. Виступ, що утворився в підлозі між різними шарами ДСП буде служити нішею для кришки кабель-каналу та місцем прикручування її до підлоги. Безпосередньо короб кабель-каналу можна зробити самому з фанери товщиною 7мм. Бічні стінки короба надалі будуть прикручені шурупами-саморізами до торців нижнього шару ДСП. Глибина короба повинна бути такою, щоб не допустити торкання короба з конструктивною підлогою будинку, як правило, 70-120мм. Ширина подібного кабель-каналу (на відміну від його глибини) практично не обмежена, хоча захоплюватися теж не треба. Адже в якійсь мірі подібні кабель-канали можна розглядати як «діру» в звукоізоляції.

Рисунок 8. Студія Shambles, Марлоу, Англія. На стелі встановлено два світильника з 60-градусними рефлекторами та лампами розжарювання, спрямованими донизу; видно також фрагмент встановленого в даху вікна, що пропускає природне освітлення

Більш простий спосіб утворення кабель-каналів у підлозі показаний на рисунку 10. Як можна побачити, тут в якості кабель-каналів використовуються звичайні каналізаційні труби. Звичайно, укладати їх треба відповідно до проекту, а також точно визначати напрямки труб, щоб надалі − під час затягування кабелю дротом − не виникало проблем з його проходженням. Недолік цього способу хіба що в тому, що подібний кабель-канал − на відміну від вищеописаного − не обслуговується.

Всі інші види комунікацій можна прокладати в кабель-каналах, що перебувають всередині стін. Це можуть бути кабелі систем сигналізації, вентиляції, кондиціювання, електрики, інтернет/телефон і т.ін. Та й хто знає, що ще може знадобитися під час експлуатації студії! Тому одна з головних вимог до цих кабель-каналів – це можливість доступу до них. Якщо розглядати структуру оболонок більшості студійних приміщень, то за рамками з тканиною ми побачимо шар повсті (в деяких випадках – мінеральної вати на базальтовій основі), потім шар єврорубероіда та каркас акустичної оболонки, до якого ці шари прикріплені. Вертикальні бруски каркасу акустичної оболонки розміщені в основному з кроком в 60 сантиметрів і є несучими, тому їх зачіпати не можна. А от для кріплення та притискання єврорубероіда й повсті можна використовувати бруски 50х50мм, які не будуть несучими, крім цього такі бруски будуть служити основою для точного фіксування рамок із тканиною. Якщо допустити, що висота каркасу акустичної оболонки 3 метри, то нам не обов’язково притискати до його вертикальних брусків єврорубероід такими ж триметровими брусками 50х50мм. Один триметровий брусок ми можемо замінити декількома вертикальними брусками з деякою відстанню між кожною парою сусідніх (верхнього та нижнього) брусків. А в цих проміжках і розмістити кабель-канали горизонтальної спрямованості (рисунок 11.а). Як правило, такі канали мають ширину від 50 до 250мм, а висота їхнього розміщення щодо рівня підлоги може бути 60-70см і 220-230см. Верхні кабель-канали особливо необхідні на тих стінах, де потрібно провести кабель поверх дверей та вікон. З огляду на той факт, що в різних приміщеннях студії підлога може бути різної товщини, висота прокладки кабель каналів погоджується ще до початку проектних робіт, що дозволяє заздалегідь залишати отвори під них в цегельних простінках. Вертикальне переміщення кабелю в зазначеній конструкції зовсім не проблематичне: піднімати й опускати кабель можна в будь-якому місці стіни між вертикальними брусками, відстань між якими до 60см.

Рисунок 9. Вариак. Используется для регулировки освещения в студии, а также для регулировки интенсивности работы вентиляционной системы

Рисунок 9. Варіак. Використовується для регулювання освітлення в студії, а також для регулювання інтенсивності роботи вентиляційної системи

Застосування вищеописаних кабель-каналів сприяє підтриманню порядку в студії та створенню творчої атмосфери. Необхідно завжди пам’ятати, що музикантів ніколи не слід розглядати як обслугу технологічного процесу звукозапису. Також треба усвідомлювати, що це саме студії існують для того, щоб записувати музикантів, а не музиканти існують, щоб відтворювати якісь звуки для студії та бути в ній лише частиною технологічного процесу. Достатньої чуйності до цього питання все ще занадто часто бракує студійному персоналу, особливо тим, хто більше спеціалізується на технічних питаннях, чим на питаннях творчості.

Інше

Легкість доступу музикантів в студію − ще один момент, пов’язаний з функціональністю студії. Його ми розглядали ще в першій статті нашого циклу. Студії, які розташовані на четвертому поверсі будинку, в якому немає ліфту, як правило, приречені на недовге життя. Для музикантів із щільним графіком роботи важливо передбачити можливість автомобільного паркування, легкість завантаження/вивантаження габаритних музичних інструментів і т.ін.

В студії дуже важливо мати комори для зберігання дорожніх валіз приїжджих музикантів, а також кейсів і футлярів від музичних інструментів. Все це повинне зберігатися ПОЗА приміщеннями, які пов’язані безпосередньо зі звукозаписом. Окрім того, що ці предмети у відповідь на звучання музики можуть створювати акустичні проблеми своїм гуркотом або небажаними вібраціями, студія здобуває вигляд чогось середнього між складом і смітником, після чого в студії дуже складно створити відповідну творчу атмосферу, в якій музиканти можуть виконувати музику.

Рисунок 10. Прокладання студійної системи кабель-каналів, які будуть перебувати під підлогою студії. Як кабель-канали використані каналізаційні труби

І ще один момент. При відвідуванні деяких студій в очі впадають… будівельні недоробки! Я це бачив, в тому числі і в іспанських, і в португальських студіях. Існує такий різновид «хвороби»: поки студія будується − все йде своєю чергою; але як тільки включили та настроїли монітори − відразу починається робота, а всякі там плінтуси, оббивка дверей та інше залишається «на потім». Але це «потім» вже ніколи не настає. Персонал студії до цього звикає, але стороннім людям в очі впадає саме це (див. рисунок 12).

Все перераховане вище є лише гаданими дрібницями і в багатьох студіях цьому не приділяється належної уваги. Але повірте, все це набагато важливіше різного роду гламуру у вигляді дверних ручок по 200 доларів або іншої пафосної нісенітниці. Досвідчені власники студій, звукоінженери, оператори та проектувальники приділяють цим питанням належну увагу, але при нинішньому стані індустрії більша частина студій побудована новачками. А оскільки багатьом з них бракує розуміння справжньої важливості подібних речей, вони дуже часто урізують бюджет саме за рахунок цього, особливо якщо в процесі будівництва студії їм сподобався який-небудь супермодний електронний процесор. Не будемо сперечатися, найбільш авторитетні студії також купують ці супермодні процесори, але чи замислювався хто-небудь, з якої причини саме ці студії, що існують протягом багатьох років, стали настільки авторитетними? В жодному випадку не через новітнє обладнання… Або не тільки через нього.

Вентиляція та кондиціювання

Практично будь-яка студія звукозапису перебуває в звукоізоляційній оболонці. На жаль, гарна звукоізоляція звичайно передбачає герметичність і гарну теплоізоляцію, а люди, освітлення та електронне обладнання виробляють значну кількість тепла, тому вентиляція та кондиціювання повітря – обов’язкова та необхідна умова в студіях. В менших приміщеннях на зразок вокальних кімнат, де одночасно можуть грати кілька людей, іноді досить просто звичайної вентиляційної системи. Але в більшості випадків у студіях необхідно мати також систему вентиляції та систему кондиціювання.

Вентиляція

Для того, щоб одержати найкращі результати від роботи вентиляційної системи варто пам’ятати про декілька важливих моментів. Одне з основних правил говорить, що дана система не повинна бути винятково витяжною. Якщо для вентиляції приміщення використовується тільки витяжна система, то тиск повітря в кімнаті понизиться, повітря стане більш розрідженим. Щоразу при відкриванні дверей (або іншим шляхом, наприклад, через канали кондиціювання повітря) зовнішнє повітря буде втягуватися в приміщення. Як правило, таке повітря досить забруднене, адже воно не проходить ніякої фільтрації. Пил, бруд та інші забруднювачі будуть надходити в приміщення разом із вхідним повітрям, забруднюючи приміщення, а в окремих випадках несприятливо позначаючись на стані вокального апарату співаків. Звичайно, та частина повітря, що буде надходити через вхідні трубопроводи системи кондиціювання, буде фільтруватися й очищатися; але повітря буде надходити й через вихідні трубопроводи цих систем, де фільтрація, як правило, не передбачена. Мало того, витяжна система може втягувати в приміщення через вихідні трубопроводи системи кондиціювання ще більш брудне повітря, тому що вони можуть бути покриті пилом і тютюновими відкладеннями.

Рисунок 11. Можливі місця розміщення кабель-каналів усередині декоративно-акустичної оболонки студії (візуалізація в програмі ArchiCAD). а) ліворуч показані притискні бруски декоративно-акустичної оболонки студії, що притискають шар гідроізолу до каркасу акустичної оболонки; в розривах між брусками − місце для прокладки кабель-каналів; б) та ж кімната після завершення улаштування декоративно-акустичної оболонки

В приміщеннях з низьким рівнем повітряного потоку − наприклад, у вокальних кімнатах − доцільне використання простого припливного вентилятора, а витяжну систему слід робити пасивною; повітря буде самопливом виходити через витяжні трубопроводи відповідних розмірів. Для тих випадків, коли необхідно збільшити рівні повітряного потоку, звичайно використовуються вентилятори витяжки, але й у цьому випадку варто дотримуватися декількох основних правил. Через причини, що наведені в попередньому абзаці, система повинна бути розрахована так, щоб робота витяжних вентиляторів блокувалася в тих випадках, коли вимикається припливна вентиляційна система, тому що в цьому випадку вентиляційна система перетворюється винятково у витяжну, що призведе до розрідження повітря. Більш того, пропускна здатність витяжної вентиляційної системи ніколи не повинна перевищувати пропускну здатність припливної системи, інакше це також буде призводити до розрідження повітря в приміщенні. В цьому випадку розумно було б обмежити пропускну здатність витяжної системи на рівні 60-80% від пропускної здатності припливної системи, що в основному залежить від рівня герметичності приміщення та того, наскільки часто в ньому будуть відкриватися двері. В добре спроектованих студіях потужність витяжної системи може практично дорівнювати потужності припливної вентиляції, тому що в таких студіях приміщення більш герметичні, а обмін повітря здійснюється, в основному, тільки через трубопроводи системи вентиляції. Проте, в багатофункціональних приміщеннях, які використовуються як студія час від часу, повітря помалу стравлюється через вікна, двері, стелю, дах і т.ін. В цих випадках потужність витяжної системи повинна бути набагато менше, тому що в цьому випадку важче буде досягти деякого надлишкового тиску в приміщенні.

Рисунок 12. Прикрі недоробки... В цьому випадку персоналу студії не стало терпіння, щоб завершити декоративно-акустичну обробку дверей

Робота припливної вентиляційної системи полягає у втягуванні повітря в приміщення через фільтраційну систему. Причому може використовуватися як один фільтр, так і система фільтрів різної специфіки які, як правило, являють собою якісь змінні касети з фільтруючими елементами, котрі легко можна замінити або почистити. Після цього, перед тим як потрапити в приміщення, потік повітря проходить по напрямку від вентиляторів до глушника або серії глушників. Такий спосіб вентиляції дозволяє підтримувати в приміщенні деякий надлишковий тиск. Тому при відкриванні дверей чисте й відфільтроване повітря буде виходити з приміщення через дверну коробку, одночасно втримуючи та не пропускаючи в приміщення брудне неочищене повітря з вулиці. Подібні вентиляційні системи підтримують чистоту в приміщенні та гарантують надходження тільки очищеного повітря. При виході із приміщення потік повітря, як правило, знову проходить через глушники які, з одного боку, не дають можливості вуличним шумам потрапити в студію, а з іншого боку − заглушують шум, що може виходити зі студії назовні. Після цього повітря виходить назовні, проходячи в деяких випадках через зворотний клапан або димову затулку. Зворотний клапан являє собою затулку, що пропускає повітря тільки в одну сторону. Тобто, при виключеній вентиляційній системі, коли зовні дме сильний вітер, зворотний клапан перешкоджає проникненню брудного повітря зовні всередину студії. Це також перешкоджає проникненню з витяжних повітропроводів в приміщення пилу, який міг скопитися в них за час експлуатації студії. Також допускається монтаж в системі протипожежної затулки, що закривається та перекриває повітряний потік у випадку, якщо температура всередині приміщення піднімається вище встановленої межі. Це означає, якщо у випадку виникнення пожежі температура всередині приміщення підніметься, доступ кисню буде автоматично перекритий, що сповільнить поширення вогню та буде сприяти його гасінню. В деяких випадках робота протипожежних затулок контролюється протидимними та/або протипожежними датчиками, які входять до комплекту протипожежної та охоронної сигналізації.

Рисунок 13. Приклад вентиляційної системи для студії, що складається з трьох приміщень. Використано гнучкі повітропроводи, на зразок зображеного на рисунку 14. При вході в студію (в лівому нижньому куті) можна бачити канальні вентилятори та фільтраційні системи

Варто також пам’ятати про те, що система вентиляції повинна вимикатися коли в студії нікого немає, в іншому випадку при раптовому виникненні пожежі вона буде сприяти поширенню вогню, підживлюючи його киснем. На рисунку 13 показано, як виглядає типова вентиляційна система зовні студії, що складається з трьох кімнат.

Для системи вентиляції застосовуються як правило «акустичні» повітропроводи (рисунок 14), які складаються з тонкої перфорованої алюмінієвої основи, обгорненої 5-сантиметровим шаром волокнистого абсорбуючого матеріалу (на зразок мінеральної вати), поверх якого є шар металізованої фольги. В цьому типі повітропроводів повітря проходить по досить гладкій внутрішній поверхні, фрикційні втрати при цьому мінімальні і вони мало позначаються на проходженні повітряного потоку. Гладка внутрішня поверхня повітропроводу повинна мати значну акустичну прозорість, щоб звукові хвилі могли проникати крізь неї до шару волокнистого абсорбуючого матеріалу, розташованого зовні. Якщо ж звук не зможе легко проникати крізь внутрішню оболонку повітропроводу, він буде досить ефективно передаватися з одного кінця повітропроводу до іншого. І дійсно, по гладкій внутрішній поверхні труби звук може передаватися на кілометрові відстані з неймовірно малими втратами, оскільки в цих умовах звукова хвиля не може розширюватися. Саме використовуючи цей принцип «переговірні труби» на старих океанських лайнерах могли забезпечувати чудовий зв’язок, незважаючи на великі відстані та великий зовнішній шум; наприклад, зв’язок між капітанським містком і машинним відділенням. На рисунку 16 показані «акустичні» повітропроводи, які прокладені позаду абсорбуючої системи студії.

Рисунок 14. Зразок повітропроводу, використаного для систем вентиляції студій. Він складається з тонкої перфорованої алюмінієвої основи, обгорненої 5-сантиметровим шаром волокнистого абсорбуючого матеріалу, поверх якого розміщено шар металізованої фольги

Дуже важливим є також діаметр повітропроводу. При проходженні будь-якої заданої кількості повітря повітропровід з більшим діаметром буде забезпечувати меншу швидкість проходження повітряного потоку, чим повітропровід малого діаметра. Так, повітропровід діаметром 20 сантиметрів має площу перетину приблизно 315 квадратних сантиметрів, а повітропровід діаметром 30 сантиметрів − близько 709 квадратних сантиметрів, що більш ніж у двічі. Тому при прокачуванні певної заданої кількості повітря швидкість повітряного потоку в 30-сантиметровому повітропроводі буде більш ніж удвічі меншою, чим у повітропроводі діаметром 20 сантиметрів. Оскільки в результаті проходження повітряного потоку можуть утворюватися шуми, пов’язані з виникненням турбулентності, будь-яке зменшення діаметра повітропроводу буде призводити до лавиноподібного збільшення рівня шуму вентиляційної системи. Для одержання прийнятного повітряного потоку − наприклад, при вентиляції невеликої кімнати − мінімально прийнятним можна вважати повітропровід діаметром 20 сантиметрів. При відповідних вентиляторах повітропровід такого діаметра буде забезпечувати повітрообмін у приміщенні студії об’ємом приблизно 700 кубічних метрів повітря на годину. Гарних результатів можна домогтися також за допомогою камер статичного тиску, які − на зразок рупорів в електроакустиці − погоджують повітряний потік у повітропроводі з повітряним середовищем у приміщеннях студії.

Рисунок 15. Студія Sonobox, Іспанія, Мадрид. Прокладка «акустичних» повітропроводів системи вентиляції уздовж задньої стіни контрольної кімнати. По всій площі стіни − в тому числі й поверх повітропроводів − будуть встановлені низькочастотні пастки, які успішно «сховають» дану систему вентиляції

Регулювання швидкості роботи вентиляторів − як і у випадку з освітленням − повинне здійснюватися автотрансформаторами або трансформаторами, що перемикаються, але в жодному разі − щоб уникнути виникнення завад − не електронними засобами. Крім того, в системі вентиляції можна використовувати канальні повітронагрівачі та спеціальні датчики температури; таке рішення досить ефективне для підтримання в студії певної температури в доволі вузькому «коридорі».

Не слід заощаджувати на глушниках або повітряних фільтрах. Крім того, повітряні фільтри повинні вчасно обслуговуватися. Прикро спостерігати на деяких студіях таку картину: начебто й SSL 4000-й серії встановлений і все інше обладнання не гірше, а на стіні в районі приточного повітропроводу − наліт пилу та павутиння. Це саме й є «індикатор» відсутності повітряного фільтра або несвоєчасної його заміни.

Системи кондиціювання повітря

Так вже склалося, що в професійних студіях завжди використовувалися традиційні канальні системи кондиціювання повітря, що цілком дозволяло підтримувати рівні шуму не вище оцінки NC20 (тобто 20 dBA), а найчастіше навіть і нижче; при цьому об’єм повітряного потоку зберігався досить значним. І в наш час подібні системи є чи не єдиним способом правильного кондиціювання студійних приміщень.

Чому ж їх так рідко можна зустріти в студіях? От що думає з цього приводу Філіп Ньюелл.

«Як зазвичай буває в таких випадках, ці системи досить дорогі. З початку 80-х років вартість студійного обладнання почала обвально падати. Почасти з цієї ж причині обвально впала погодинна оплата оренди студій, причому, в деяких випадках, обвал цін перевищував будь-які розумні межі. В той час, коли бюджет споруджуваної студії становив приблизно півтора мільйони євро, придбання системи кондиціювання вартістю 150 тисяч євро не виглядало чимось геть надмірним. З іншого боку, коли технологічний прогрес зробив реальністю комплектацію студії повним набором обладнання всього за 150 тисяч євро, клас якого не сильно відрізняється від аналогічного набору обладнання вартістю півтора мільйона євро, багато з людей очікують аналогічних цінових змін і в системах кондиціювання. Конкуренція між студіями підсилилася, реальні ціни впали «нижче планки» і все це привело до тієї ситуації, коли вартість канальної системи кондиціювання для студій середнього цінового діапазону стала воістину непід’ємною. Варто зазначити, що дана ситуація в основному спонукувана комерційними реальностями. Але ж гарні традиційні системи кондиціювання − це насущна потреба професіоналів і потреба в них не менше, а може й більше, ніж кілька десятиліть тому.

Рисунок 16. Встановлення кондиціонерів у студії. З метою зниження шумів, створюваних теплообмінниками, в даній студії віддали перевагу використанню декількох невеликих кондиціонерів замість одного великого. Із цією ж метою кондиціонери розміщені поблизу добре демпфованої стелі

Ситуація ця досить дивна й обтяжуюча, чимось нагадує ситуацію, що періодично виникає при оцінці вартості звукоізоляції студії. Людям чомусь часто здається, що, наприклад, якщо вони бажають «усього лише» тренуватися в якомусь приміщенні на барабанах, то вартість звукоізоляції цього приміщення повинна бути набагато менше аналогічної студійної звукоізоляційної обробки. Подібним чином людям також здається, що дешевшою повинна бути й система кондиціювання повітря, адже обладнання для звукозапису ж стало дешевше! Насправді, а ні в першому, а ні в другому випадку не має ніякої логіки.

Все це призвело до того, що − дотримуючись в основному економічної точки зору, − в багатьох студіях почали застосовувати системи кондиціювання іншого типу, так звані спліт-системи. Хоча по своїм експлуатаційним характеристиках вони й не були ідеальним вибором для використання в студіях, проте вони в багато разів дешевше вищезгаданих канальних систем. І оскільки їхні теплообмінники разом з вентиляторами перебувають всередині студії (зовні перебуває тільки зовнішній блок-компресор), вони створюють певні супутні шумові проблеми. В контрольних кімнатах спліт-системи звичайно використовуються в самому «тихому» режимі, оскільки в цьому випадку спричинений ними шум менше шуму, виробленого хард-дисками, вентиляторами охолодження та іншим обладнанням, що часто перебуває в контрольній кімнаті, але якого саме там в дійсності бути не повинно. Що ж стосується використання спліт-систем у тон-залах студії, то на час запису їх, як правило, прийдеться вимикати. На жаль, це теж не зовсім добре, тому що таке вибіркове включення та вимикання кондиціонера супроводжується постійними перепадами температури всередині тон-залу, що не самим сприятливим образом позначається на стабільності строю акустичних музичних інструментів. Все ж таки, не дивлячись на ці проблеми, сьогодні в студіях використовується досить багато саме спліт-систем. В такому випадку, в приміщенні переважніше та доречніше використовувати кілька невеликих кондиціонерів подібного типу, чим один великий кондиціонер. Справа в тому, що деякі невеликі спліт-системи в «тихому» режимі здатні генерувати фоновий шум на рівні навіть нижче чим 30 dBA (на відстані в 1 метр).»

Від себе додам, що дуже непогано показали себе в студійній практиці кондиціонери серії Compact фірми Fujitsu.

Приклад встановлення кондиціонерів у тон-залі показаний на рисунку 16.

В будь-якому разі, для проектування систем вентиляції та кондиціювання варто залучати профільних фахівців, які в співробітництві із проектувальником Вашої студії зможуть домогтися самих прийнятних результатів. Але будьте уважні, тут Вас теж підстерігає небезпека! Не багато подібних фірм можуть похвалитись наявністю дійсно грамотних фахівців, зате в них у надлишку можуть виявитися маркетологи, що не відрізняються скромністю. Зв’язуючись із подібними фірмами Ви втратите гроші, але так і не одержите відповідної вентиляції та/або кондиціювання у своїй студії. Особисто мені в цьому питанні пощастило: фахівці московської фірми «Моновент» виявилися дійсно висококласними професіоналами, які з півслова розуміють студійні вимоги. Не маю права рекламувати їх у статті, але якщо хтось зацікавиться − повідомлю їхню адресу.

Куди прямує індустрія звукозапису?

Все більше клієнтів студій схильні більше орієнтуватися лише на дешевизну надаваних послуг і зупиняють свій вибір на недорогих студіях; далеко не всі з них збираються оплачувати ті умови та зручності, які зможуть забезпечити найкращі кондиції для найбільш оптимального запису. На жаль, деякі з них починають вважати себе компетентними в питаннях акустичного дизайну або, що вони вправі втручатися в рішення досить специфічних питань і робити все на свій розсуд. Звичайно, деякі рекомендації можуть їм допомогти, однак тільки дизайнери студій, що мають за плечима вже деякий досвід попередніх робіт, дійсно можуть допомогти власникам студій уникнути серйозних помилок.

Що ж стосується інтер’єр дизайну, то він багато в чому залежить від тканини, якою будуть обшиті стіни студії. Застосування в дизайні студій оббивки темних кольорів візуально робить приміщення меншими в розмірах. В студіях з великими приміщеннями це може допомогти створити обстановку певної інтимності, але в маленьких приміщеннях цей прийом може викликати клаустрофобію. Дуже часто виникає необхідність робити невисокі стелі в контрольних кімнатах та в невеликих кімнатах дубляжу, тому правильний підбір кольорової гами освітлення може сприяти поліпшенню самопочуття людей; в іншому випадку, може виникнути почуття пригніченості. Світлі відтінки поверхонь відбивають більше світла в приміщення, вони схильні розсіювати світло, роблячи його менш жорстким для сприйняття. Крім цього, для освітлення приміщення зі світлими поверхнями буде потрібно менша потужність освітлювальної системи, в результаті чого буде виділятися менше тепла, що, в свою чергу, зменшить навантаження на систему кондиціювання повітря.

Трапляються й зовсім анекдотичні випадки, один з яких мені недавно розповів Філіп Ньюелл. У власника англійської студії Watford перед завершенням її реконструкції виникли досить серйозні фінансові труднощі. Нарешті він прийняв нетрадиційне рішення, про яке потім не пошкодував: він продовжував витрачати гроші в повному обсязі на акустичну обробку приміщення, намагаючись заощадити на декоративній оболонці, що, як він вважав, завжди можна буде переробити пізніше. Він пішов на найближчий ринок, підібрав собі саму недорогу тканину та повернувся з кількома невеличкими рулонами залишків тканини, що була куплена дуже дешево. Багато читачів могли бачити в великих магазинах подібні шматки тканини, ковроліну або лінолеуму, які списані в «залишок» і продаються вдвічі дешевше. Отож, оглянувши куплену тканину, бригада будівельників розкритикувала її, не соромлячись нецензурних висловлень. Насправді, власник студії купив білу тканину з жовтими смужками, тканину з блакитними квіточками на білому тлі та тканину з червоними цятками на білому тлі й такі інші вигадки. Проте, після того як різні види тканини були скомбіновані та підігнані під приміщення студії, в результаті вийшла невелика затишна студія з невимовним почуттям простору й винятково щасливою та приємною атмосферою для роботи. Навіть скептично налаштовані особи не могли не признати, що результат перевершив очікування!

Результати бувають абсолютно протилежні в тих випадках, коли власники студій наймають інтер’єр-дизайнерів, яким, в більшості випадків, начхати на акустичні особливості приміщень та на необхідність їх дотримання. Це трапляється досить часто, особливо коли майбутні власники студій перебувають у полоні власного неуцтва щодо дійсних потреб студії та вважають, що для успіху студії набагато важливіше її презентабельний вигляд при досить задовільному звучанні, ніж фантастичне звучання студії, якщо для цього навіть іноді прийдеться поступитися інтер’єр дизайном.

Звичайно, естетика студій звукозапису – важливий аспект роботи будь-якого проектувальника студії, але пам’ятайте, що гарний проект усього лише може (але не зобов’язаний!) поєднувати й містити в собі естетично привабливі ідеї. Не секрет, що естетичні потреби деяких дизайнерів інтер’єрів дуже часто йдуть категорично врозріз із акустичними вимогами до приміщень студій. Інтер’єр дизайн студій − важливе питання, що не терпить легковажного та непрофесійного підходу. Висновок із усього сказаного наступний: якщо Ви хочете домогтися дійсно гарного результату, то це можливо лише при поважному співробітництві фахівців різної спрямованості. Іншого не дано.

В цій статті пролунало кілька застережень, зокрема, в питаннях вибору фахівців з вентиляції або дизайнерів інтер’єру. Так вже склалося, що в різних областях людської діяльності є люди, які люблять свою роботу, намагаються робити її якісно і за підсумками цієї роботи не тільки заробляють гроші, але й одержують від зробленої роботи задоволення. Але існує й багато горе-фахівців основна та єдина мета яких − здерти з Вас побільше грошей та нічого більше. На жаль, зустрічаються такі люди й серед проектувальників студій, хоча називати їх «проектувальниками» навіть недоречно. До яких тільки хитрощів вони не вдаються! Хоча є певні ознаки, які відрізняють таких «фахівців».

По-перше, це агресивна реклама та маркетинг, що граничать з нахабністю. Вони самі кличуть себе Майстрами (саме так, з великої літери!), не соромлячись розповідають «чим ми краще інших» (???- :) ), розміщають на своїх сайтах «вдячні відгуки» клієнтів, що попалися до них на вудку (до речі, спробуйте знайти там хоча б один негативний відгук!) і т.ін. Саме такими методами працюють різні ворожки/цілителі, що одурманюють людей, але не забувають при цьому брати з них гроші, ще й чималі. Згадайте, як колись один дивак щотижня з екрану телевізора «заряджав» воду, як інший йому подібний робив операції «на відстані» і щоразу, з’являючись на екрані телевізора, починав своє шоу з читання листів вдячних пацієнтів, що «вилікувалися». Простежуються аналогії?

По-друге, подібних «фахівців» можна впізнати по їх манері спілкування з потенційним замовником. Вони завжди й у всьому з ним погоджуються. Хочете студію? Будь ласка! Хочете на цій площі дві студії? Немає проблем! Три? Раз плюнути! Хочете звукоізоляцію в 200 децибел? Ми й не таке робили! Саме таку цифру – 200 децибел (!!!) – недавно гарантувала замовникові одна московська фірма. З такою звукоізоляцією можна й атомну бомбу підривати! :) Пам’ятайте, найбільше щастя для таких «фахівців» – це замовник з товстим гаманцем і абсолютним неуцтвом у сфері звукозапису. Ви ж не один з них? До речі, я знайомий з роботами цієї московської фірми. Весь «проект» полягав в «євроремонті» стін і стель промисловими звукоізолюючими матеріалами та улаштуванню внутрістудійних вікон зі склопакетів. Все! Потім те, що вийшло, чомусь називають студією (або навіть «Піснею» :) ), хоча навіть з погляду інтер’єрного дизайну це більше схоже на операційну. Далі – за перевіреним правилом: неважливо, що вийшло; важливо, як це замовникові подати! І багато хто на це «ведеться»! До речі, забавно поводяться клієнти таких «проектувальників», які згодом зрозуміли, що вони «лопухнулись». Вони просто… мовчать! Хто ж зізнається, що викинув 10-20 або більше тисяч доларів винятково по власній дурості! :(

По-третє, подібних «фахівців» видає «з потрухами» термінологічна плутанина. Ось низка «навколостудійних перлин» з періодики й Інтернету.

В статті одного «проектувальника» студійні монітори (контрольні агрегати) називаються «колонками». Це теж саме, якби гросмейстер ганебно назвав ферзя королевою. :)

А от підпис під фотографією контрольної кімнати на одному із сайтів: «Для апаратної краще підібрати меблі криволінійних форм». :) У мене питання − чому?

А от ще: «Будівництво студії − це пісня!» Красиво, чи не правда? А я-то думав, що будівництво студії − це акустичний розрахунок, практичний досвід, концентрація творчих та інтелектуальних зусиль. А це, виявляється, «пісня»! Далеко ж ми можемо зайти з таким підходом…

По-четверте, не доводиться говорити про моральність та порядність таких «фахівців». Так, на сайті одного з них викладені цілком і частинами уривки моїх статей, а також статей Філіпа Ньюелла, Олега Науменко й інших авторитетних людей. Хіба буває піратство порядним? Це просто банальна крадіжка.

Невже хтось хоче, щоб для нього саме такі люди проектували студію? В такому випадку краще будуйте собі студію самі. Навіть якщо це й будуть викинуті гроші, сума їх буде значно менша.

Під час свого перебування в Західній Європі я цікавився, чи існує в них така проблема? Виявилося, що існує. Але її розмах набагато менше і не має системного характеру. Може тому Європа й живе як Європа, а ми, як можемо… От що відповів на це питання Філіп Ньюелл:

«Я повинен визнати, що деякі проектувальники студій − особливо ті, які дивляться на це як на бізнес − ідуть на такі компроміси, якщо вони бачать в цьому для себе привабливі бізнес-перспективи, а отже, можливість одержати надприбуток.

Як Ви розумієте, не існує ніяких законних методів, за допомогою яких можна було б запобігти цій вакханалії, а деякі прихильники філософії маркетингу можуть навіть схвалювати складне положення речей, але в дійсності це зовсім не сприяє вдосконаленню функціональності студій.

Я спеціально згадую про це для того, щоб підкреслити, що будь-яка студія виглядає приголомшливо з глянсової обкладинки журналу, тим більш, якщо підписано, що вона спроектована дизайнером з високою репутацією. Однак, це ще зовсім нічого не значить! Не факт, що така студія є дійсно гарною студією, бо за фотографією неможливо зробити висновок, що зазначеному проектувальникові був наданий достатній ступінь свободи в прийнятті рішень по контролю акустичних особливостей студії, що під час будівництва всі його рекомендації виконувалися бездоганно, а в деяких випадках власники студій прізвищем проектувальника просто прикриваються. Одна із проблем в роботі дизайнерів студій полягає в тому, що найчастіше акустичними особливостями студії пожертвують на користь цілковитих дрібниць, які мають візуальну привабливість.

Поміркуйте самі. Власник однієї студії пошкодував гроші на відповідні антивібраційні кріплення системи кондиціювання повітря, але в той же час він вирішив купити 24 дверні ручки вартістю по 60 євро кожна. Власник іншої студії відмовився профінансувати систему електроживлення студії відповідної якості, але не пошкодував грошей на покриття підлоги вартістю близько 100 євро за квадратний метр, хоча згодом значна частина цієї підлоги була закрита мікшерним пультом, rack-стійками та іншим обладнанням. І ці приклади можна продовжувати.

В філософському плані існують відмінності між проектувальниками студій, які заробляють гроші будівництвом гарних студій і тими, хто дивиться на це винятково як на бізнес, щоб мати можливість заробити гроші. Ймовірно, що останні можуть легко змінювати свою думку, щоб догодити дизайнерам інтер’єрів. Не можу також не сказати, що деякі власники студій саме наполягають на придбанні деяких речей, через які студія виглядає пафосно, навіть якщо ця пафосність завдає шкоди акустичним та експлуатаційним можливостям студії. І отут вже від людини залежить, піде вона на неприйнятні компроміси або буде відстоювати істинно наукові підходи, правомірно називаючи себе при цьому проектувальником студій».

На цьому висловленні авторитетного фахівця хотілося б поставити крапку. Хоча деякі горе-фахівці (до чого вже навіть дійшло!) ставлять під сумнів навіть його компетентність. Запитаєте, навіщо? Все просто: в мутній воді їм легше «піймати рибку», от і каламутять…

Так куди ж прямує індустрія звукозапису???

Стаття опублікована в журналі «Install Pro», №34 (4-2005)

Popularity: 34% [?]

Розповісти іншим:
Digg Google Bookmarks reddit Mixx StumbleUpon Technorati Yahoo! Buzz DesignFloat Delicious BlinkList Furl

Відгуків немає до “Урок 8. Функціональність студій звукозапису”

Ваш відгук:

Name (required):
Mail (will not be published) (required):
Website:
Повідомлення (обов'зково):
XHTML: You can use these tags: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Spam Protection by WP-SpamFree