Урок 5. Вікна та двері в студії

Після того, як в минулих статтях циклу ми обговорили питання вибору та планування студійних приміщень, створення звукоізоляційної та акустичної оболонки, а також розглянули деякі теоретичні питання, в цій статті, як і було обіцяно, ми розглянемо облаштування внутрішніх вікон та дверей нашої віртуальної студії. Ця тема цікава ще й тим, що вже встигла утворити шлейф з безліччю сумнівних уявлень та штампів. Які тільки вікна та двері не довелося бачити в студіях! Доводилось бачити і двері з корабельними засувами, і двері товщиною в півметра, двері, котрі коштують 7 тисяч доларів та т. ін. Таке враження, що всі свої технічні уявлення про те якою має бути студія, власники цих студій втілювали саме в конструкціях вікон та дверей. Та цього замало і у чималої кількості хазяїв студій, конструкція вхідних дверей є предметом гордості, навіть більш значимим, ніж студійна моніторна система. :) !

На самому початку нашого циклу ми домовились про те, що будемо додержуватися принципів розумної достатності та доцільності. Що ж, будемо дотримуватися їх і надалі. Звісно, студійні дверні та віконні системи повинні забезпечувати необхідну (але не більш того!) ступінь звукоізоляції між приміщеннями студії, а також не порушувати акустичні властивості цих приміщень. Важко не погодитися з тим, що немає ні найменшої необхідності домагатися більших звукоізоляційних властивостей віконної або дверної системи, чим звукоізоляція стін, в які ці системи вмонтовані. Наприклад, якщо уявити, що у віконній або дверній системі ми домоглися рівня звукоізоляції в 70dB, у той час як рівень звукоізоляції стіни становить 50dB, то можна впевнено говорити про те, що ми… викинули гроші на вітер.

Наведу такий приклад. Одного разу мені треба було відвідати товариша, який служив в одній з військових авіаційних частин. Так от, цей військовий аеродром розташовувався в степу, вела до нього звичайна польова дорога, паркану чи якоїсь іншої огорожі біля частини не було, але… На під’їзді до частини в степу поперек дороги були встановлені ворота, а поруч із ними – контрольно-пропускний пункт. Дотепер не зрозумію, яке завдання могло стояти перед солдатиками, що чергували там, адже по абсолютно рівному степу можна було качатися уздовж і поперек навіть на легковій машині і об’їжджати ці ворота разом з контрольно-пропускним пунктом по будь-якій траєкторії. :) Очевидно, що встановлення воріт посередині степу − з розряду ірраціонального. Також ірраціональною є установка важких і дорогих звукоізолюючих дверей, наприклад, в звичайній гіпсокартонній стіні.

Разом з тим варто мати на увазі, що якщо все-таки знадобиться мати дуже високий ступінь звукоізоляції у віконній або дверній системі, то знайте, що така система може виявитися немислимо дорогою. В одній зі статей я вже наводив приклад, що подібну віконну систему встановила фірма Eastlake Audio в одній із західних студій. Для забезпечення рівня звукоізоляції між приміщеннями на рівні 80dB скло мало товщину 11 сантиметрів (!!!) і важило понад дві тонни кожне. Природно, що для цього треба було посилити каркас акустичної оболонки, значно зросла її вага та вага всієї «плаваючої» конструкції, потрібен був серйозний перегляд матеріалів підкладки «плаваючої» підлоги й т.ін. Таким чином, загальна вага двох «плаваючих» приміщень студії досягла двох тисяч тонн (!), а в якості підкладки плаваючої підлоги довелося застосувати амортизаційні пружини з електровоза. Важко уявити, в які витрати це вилилося власникам цієї студії.

Наївно припускати, що можна домогтися такого ступеня звукоізоляції (а це більше 90dB), коли в трьох метрах від себе Ви будете бачити через вікно граючого барабанщика, і при цьому зовсім не будете його чути. Чудес не буває і закони фізики ніхто не скасовував. У таких випадках я люблю згадувати фразу Девіда Хокінса, власника фірми Eastlake Audio: «Звичайно, коли мене просять зробити звукоізоляцію між приміщеннями на рівні 80-85dB, я відразу пропоную побудувати ці кімнати на різних вулицях».

Де ж вихід? Рішення цієї проблеми індивідуальне в кожному конкретному випадку. Якщо це процвітаюча студія й перебуває вона в престижному будинку в центрі мегаполіса, де квадратний метр площі коштує божевільних грошей, то в цьому випадку може бути доцільним використання таких дорогих і «крутих» віконних та дверних систем, що дозволять навіть заощадити на наддорогій оренді. Але в більшості випадків доцільніше все-таки витратити гроші на оренду більшої площі під студію, а тон-зал для запису барабанів розмістити подалі, наприклад, від контрольної кімнати. Втім, ці питання розглядалися в третій статті нашого циклу.

Двері

Звичайно в якості внутрістудійних та вхідних дверей використовуються двері на петлях. Розсувні двері використовуються набагато рідше і про випадки їхнього застосування ми поговоримо пізніше. Існує два способи зменшити можливий негативний вплив поверхонь дверей на акустичні властивості студійних приміщень: по-перше, розміри дверних полотен підбирають мінімально достатніми для нормального функціонування студійного комплексу; по-друге, саме розташування дверей продумують в таких місцях, де їхній можливий вплив на акустичні властивості приміщень буде зведено до мінімуму. Коротко розглянемо ці питання.

Як правило, висота дверних полотен в студіях становить два метри, а от з їхньою шириною можливі варіанти. Це багато в чому визначається спеціалізацією студії. Якщо студія орієнтована на запис живої музики, то ширина вхідних дверей повинна бути не менше 85-90 сантиметрів, адже не виключено, що в майбутньому на запис музиканти будуть приносити таки габаритні інструменти як контрабас, арфа, барабани (особливо 24-х дюймова бас-бочка) і т.п. Через такі двері можна буде внести «на боці» і рояль. Не виключено, що в майбутньому виникне спокуса придбати більшу мікшерну консоль. Розташування дверей в студії − особливо між входом в студію й входом у великий тон-зал − продумується теж таким чином, щоб ця відстань була мінімальною і з найменшою кількістю поворотів. Якщо ж це невелика студія, орієнтована в основному на запис вокалістів або на електронну музику, то цілком достатньою буде ширина дверного полотна в 70 сантиметрів. Ширина дверей у дикторських або вокальних кімнатах також може бути невеликою − 70 або навіть 65 сантиметрів, але тільки в тому випадку, якщо Ви не плануєте в майбутньому запис там комбосистем.

Найбільш широкі двері, як правило, передбачаються між великим тон-залом і приміщенням з «живою» акустикою. Ширина таких дверей може досягати 2,5 метрів і більше, так що в цьому випадку до встановлення плануються розсувні двері або двері-«розкладачки». І справа тут навіть не тільки в тім, що може виникнути необхідність, наприклад, переміщення рояля між цими двома приміщеннями. За допомогою відчинення таких дверей звукоінженер може регулювати і як би підмішувати акустичні властивості (реверберацію) приміщення з «живою» акустикою до акустичної нейтральності великого тону-залу. Як правило, такі двері мають більше скла, що також сприяє гарній візуальній взаємодії між музикантами в різних приміщеннях.

Розміщення дверей варто планувати в тих місцях, які є найменш критичними по можливому впливі на акустичні властивості приміщень. Так, в одній з попередніх статей ми вже згадували про те, що не слід встановлювати двері в задніх стінах контрольних кімнат, небажана установка дверей в передній половині бічних стін контрольних кімнат. Можна додати також, що небажано встановлювати двері напроти інших поверхонь, що відбивають (наприклад, вікон), особливо якщо встановлені вони в паралельних стінах.

У конструкції дверних систем можна передбачити розворот дверних полотен на 90о у різні сторони, а також звукоізоляційні тамбури. Внутрістудійні двері повинні бути важкими для забезпечення більших акустичних втрат, мати антирезонансі властивості, щільно сидіти в лутках. Справді, існує всього лише два фактори, які здатні забезпечити звукоізоляцію по максимуму: це величезна вага й велика відстань. І це не абстрактні заяви, адже звукоізоляцію між окремими приміщеннями студії можна досить просто звести «на ні» непродуманою конструкцією дверей та вікон. До речі, у згаданій вище бельгійській студії використовувалися двері промислового типу з номінальною звукоізоляцією на рівні 55 dB. Вони були встановлені попарно, а в самих критичних місцях − по троє в блоці. Кожні двері важили 300 кг і підвішувалися за допомогою петель на шарикопідшипниках. Коли їх закривали, вони створювали зусилля на дверний ущільнювач в 400 кг. Навряд чи такі дверні системи можна й потрібно застосовувати в домашній або project-студії, що до того ж перебуває на одному з поверхів висотного будинку. Які ж будуть практичні рекомендації?

В наш час промисловістю випускається безліч найрізноманітніших дверей, які можна застосовувати в якості внутрістудійних. Однак більшість таких дверей мають три недоліки: по-перше, маючи непогані звукоізоляційні властивості в більшості випадків вони все-таки не мають достатніх антирезонансних властивостей; по-друге, дверні полотна таких конструкцій часто є гладкими та звуковідбиваючими, і хоча таке рішення сприяє звукоізоляції, проте дверні полотна повинні все-таки мати певний ступінь звукопоглинання, щоб не створювати помітного впливу на акустичні властивості студійних приміщень; по-третє, вартість таких дверей є дуже високою ($400 і вище). Звичайно, в деяких випадках без таких дверей не обійтися (особливо якщо потрібні двері зі склом), але в більшості випадків ми можемо зробити двері собі самі. Практика показує, що такі двері більше відповідають нашим вимогам, вартість їх значно нижче (від $70 до $100 разом з фурнітурою), а на виготовлення й встановлення таких дверей два робітники витрачають не більше трьох годин.

Приклад конструкції дверей

Почнемо з того, що при проектуванні студії в каркасі акустичної оболонки завчасно залишаються місця для установки дверей та вікон (рисунок 1). Враховується як розмір дверного полотна або віконного прорізу, так і те місце, що буде зайнято їхніми лутками. Допустимо, що в каркасі акустичної оболонки одного із приміщень залишений проріз для встановлення дверей розмірами 2100х900 мм. Якщо це так, то в каркасі акустичної оболонки сусіднього приміщення теж повинен бути залишений такий же проріз, причому розрахунок конструкцій каркасів акустичних оболонок повинен бути таким, щоб обидва дверні прорізи перебували один напроти іншого. Досить сказати, що неправильний розрахунок навантаження конструкції акустичної оболонки та стелі на «плаваючу» підлогу, можуть призвести до значного зсуву одного дверного прорізу щодо іншого.

Рисунок 1. Проріз під внутрішньостудійну дверну систему (варіант), що виконаний в цегляній стіні та акустичних оболонках обох кімнат

Для виготовлення лутки використовується дерев’яний брус 100х50 мм або 150х50мм. У цьому випадку лутка збивається (100-мм цвяхами або 90-мм шурупами-саморізами) із двох брусів довжиною 2000 мм і двох брусів довжиною 900 мм. Після цього лутка встановлюється в дверний проріз так, щоб по периметру вона виступала з каркаса акустичної оболонки усередину приміщення на 20-60 мм (ця відстань залежить від товщини декоративно-акустичної оболонки та майбутнього дизайну приміщення). Під час установки лутки варто забезпечити її нахил на 2-3 градуса убік закривання дверей, тому що завдяки цій невеликій «хитрості» двері будуть прагнути до закриття вже навіть під власною вагою. Після цього лутка прибивається до вертикальних бічних та верхнього напрямного брусків каркаса акустичної оболонки 100-мм цвяхами, а також до підлоги.

Рисунок 2. Структура полотна дверей

Виходячи з розмірів дверного прорізу та 50-міліметрової товщини брусків лутки, розмір дверного полотна складе 2000х800 мм. Для виготовлення дверного полотна потрібно вирізати два аркуші 20-мм фанери цих розмірів, прокласти між ними шар гідроізолу та щільно скрутити 35-мм шурупами-саморізами із кроком близько 15см (рисунок 2). Після цього отриманий «сендвіч» підганяється за допомогою електрорубанка під розміри лутки. По закінченні підгонки дверного полотна виготовляється рамка із брусків 30х50 мм з таким розрахунком, щоб відстань між зовнішнім периметром рамки й периметром дверного полотна з усіх боків було близько 50 мм. Розміри такої рамки в нашому випадку приблизно можуть бути 1900х700 мм. За допомогою 70-мм шурупів-саморізів рамка прикручується до дверного полотна через шар гідроізолу таких же розмірів. Утворена рамкою порожнина заповнюється цільним аркушем гіпсокартону (можливі розміри 1840х640 мм), а потім мінеральною ватою Rockwool щільністю 35 кг/м3. Шар мінеральної вати притискається аркушем фанери товщиною 7-10 мм, що завчасно вирізана та підігнана під розміри рамки. У цілому, дверне полотно готове.

Для навісу дверного полотна в лутку використовуються три дверних петлі із шарикопідшипниками. Досить бажано зробити невеликий запас по висоті (3-4 мм) розраховуючи на наступне опускання дверей під час експлуатації. Далі по внутрішньому периметру лутки робиться окантовка з бруска 30х50 мм із таким розрахунком, щоб між окантовкою та дверним полотном у закритому положенні залишався зазор близько 4-5 мм (місце для гумового ущільнювача). Після цього на дверному полотні й/або по периметру окантовки усередині лутки приклеюється гумовий ущільнювач. Дверне полотно по обидва боки потрібно обклеїти ковроліном або корковим шпоном (відповідно до концепції затвердженого інтер’єрного дизайну), а лутку та виступаючі дерев’яні деталі дверного полотна варто полакувати або пофарбувати. Залишилося встановити доводчик дверей та прикрутити по обидва боки дверного полотна ручки. Двері готові.

Рисунок 3. Розріз внутрішньостудійної дверної системи, тамбуру та стіни між двома сусідніми приміщеннями студії (без звукоізоляційних оболонок)

У такий же спосіб виготовляються двері й у прорізі акустичної оболонки сусіднього приміщення. Залишилося зробити дверний перехід (або тамбур) між обома дверима (рисунок 3).

Допустимо, що відстань між внутрішніми окантовками луток, до яких приклеюються ущільнювачі, становить 1000 мм. Для виготовлення дверного переходу нам необхідно вирізати смужки гіпсокартону шириною 497 мм. Вирізаними смужками оббивається внутрішній периметр обох луток (рисунки 4 та 5), причому під час оббивки смуги гіпсокартону прикладаються впритул до внутрішньої окантовки луток. У результаті оббивки в нас вийде невеликий тамбур, що посередині має по периметру щілину шириною 5-6 мм. Наявність цієї щілини є обов’язковою і дуже важливою, тому що вона перешкоджає акустичній змичці між лутками обох дверей, а значить і між акустичними оболонками обох приміщень. Згадана щілина щільно заливається силіконом. Після того як силікон застигне, залишається тільки обклеїти весь тамбур, що утворився, ковроліном, і дверний перехід у цілому готовий.

Під час виготовлення дверного переходу замість смуг гіпсокартону на підлозі краще використовувати смуги з ДСП − щоб уникнути продавлювання (рисунок 4). Якщо відстань між сусідніми лутками є досить великою, то тамбур виготовляється не з гіпсокартону, а з ДСП. У деяких випадках може бути недостатнім кріплення смуг ДСП лише по периметру луток, тому края смуг ДСП, які перебувають із внутрішньої сторони тамбуру, фіксуються за допомогою пінополіуретану до несучих конструкцій, простінків, звукоізоляційних або акустичних оболонок. У досить великих тамбурах необхідно завчасно передбачити пристрій чергового освітлення (світильник з лампочкою 15-25 Вт).

Рисунок 4. Структура тамбуру внутрішньостудійної дверної системи (низ)

Описаний дверний блок, що складається із двох дверей і дверного переходу, забезпечує досить гарну звукоізоляцію аж до низьких частот. Треба зазначити, чим більша буде відстань між дверима (і чим глибше буде дверний перехід або тамбур), тим до більш низької частоти будуть ефективними звукоізоляційні властивості описаного дверного блоку. Якщо ж при проектуванні забезпечити ще й достатню непаралельність дверей, то це буде перешкоджати виникненню резонансів усередині цього блоку.

Двері зі склом

У деяких випадках (наприклад, коли немає можливості встановити внутрістудійне вікно) доводиться використовувати двері зі склом. Найбільш часто це трапляється в малобюджетних студіях, коли контрольна кімната є досить вузькою і дверний блок між контрольною кімнатою та тон-залом (як правило, дикторською або вокальною кімнатою) доводиться розташовувати по центру фронтальної стіни. Якщо дана контрольна кімната проектується за концепцією «позасередовищних кімнат», то наявність у центрі фронтальної стіни скляних дверей, що відбивають звук, практично не буде вносити перешкод в умови моніторингу (передбачається, що монітори дальнього поля вмонтовані в площину фронтальної стіни).

Рисунок 5. Структура тамбуру внутрішньостудійної дверної системи (верх)

Природно, що такі двері є досить складними у виготовленні, тому орієнтуватися доведеться на те, що є в будівельних магазинах. На що варто звернути увагу при виборі? По-перше, на двері, які мають подвійний або потрійний склопакет; по-друге, кращим вибором будуть ті двері, в яких склопакет складається зі скла різної товщини; по-третє, якщо використовуються двері з одним склом, то чим більше товщина скла, тим краще; по-четверте, якщо використовуються двері з одним склом, то при однаковій товщині скла краще використовувати ті двері, в яких використовується скло-триплекс («робота» триплекса чимось нагадує роботу «сендвіча» акустичної оболонки, «робота» якої була описана в попередній статті). Скло-триплекс також більше задовольняє вимогам безпеки, тому що має більшу ударостійкість. І навіть якщо таке скло все-таки раптом розбилося (наприклад, від необережного руху або випадкового удару гітарою), то воно не розсиплеться на гострі уламки й не поранить людей, що перебувають у студії.

При виготовленні блоку дверей зі склом дуже важливо уникати паралельності їхнього розташування, а також підвищити звукопоглинаючі властивості інших поверхонь всередині тамбура. Якщо дверний блок встановлений між контрольною та вокальною кімнатами, то домагатися зазначеної непаралельності треба за рахунок деякого розвороту дверей, які встановлені в акустичній оболонці вокальної кімнати. Це принесе нам подвійну вигоду: з одного боку, буде сприяти зменшенню резонансної енергії мод в тамбурі дверного блоку; з іншого боку, відбиття від скла дверей звуку співаючого вокаліста не буде надходити назад у напрямку його мікрофону.

Різновидом дверей зі склом є розсувні двері. Їхні дверні полотна можуть або розсовуватися в різні сторони (на зразок дверей в купе вагона), або складатися «гармошкою» (на зразок дверей в тролейбусі або трамваї; у цьому випадку дверні полотна є складеними з декількох секцій). Звичайно подібні двері застосовуються в студіях, в яких є кілька тон-залів з різними акустичними властивостями. Як правило − між основним тон-залом та «яскравою» кімнатою або кімнатою з «живою» акустикою. Правила установки цих дверей такі ж, як описувалося вище. Особливістю ж їхнього застосування є те, що в деяких випадках за допомогою відчинення стулок дверей можна міняти акустичні властивості того приміщення, в якому виконується запис. Інакше кажучи, крім своїх основних функцій подібні двері можуть виступати в ролі своєрідного « міксера-дозувальника» між акустичними властивостями сусідніх приміщень. Особисто мені відомо кілька студій, в яких цей прийом звукоінженерами активно використовується.

Віконні системи

Під час обговорення внутрістудійних віконних систем найчастіше задається питання про кількість стекол усередині них: два, три, чотири або ще більше? Але про все по черзі.

При проектуванні віконних систем студії та визначенні їхніх розмірів потрібно враховувати два основних взаємовиключних фактора: з одного боку, розміри вікон повинні бути якнайбільші, щоб забезпечувати достатню оглядовість; з іншого боку, розміри вікон повинні бути якнайменші, щоб звести до мінімуму небажаний вплив на акустичні властивості приміщень та на рівень звукоізоляції між ними. Звичайно, можна домогтися високого рівня звукоізоляції й у віконних системах більших розмірів; але в цьому випадку необхідно буде застосовувати товсте та дуже дороге скло. Але можна домогтися і не менш ефективного результату шляхом зменшення розмірів вікна. Істина, як і в багатьох подібних випадках, перебуває посередині.

Якщо при визначенні місця розміщення дверей ми маємо деякий ступінь свободи, (тобто можемо розміщати двері в найменш критичних місцях, з погляду впливу на акустичні властивості приміщення), то при проектуванні розміщення вікон ми такої свободи не маємо, тому що вікна повинні бути розміщені насамперед в місцях, що забезпечують гарний візуальний контакт між людьми в різних приміщеннях студії. При проектуванні студії віконні прорізи робляться достатніми, щоб забезпечувати необхідний кут огляду між сусідніми приміщеннями, але не більше того. Мінімально можливі розміри віконних систем і місця їх установки визначаються на підставі точно вивірених векторів огляду. Це завдання значно полегшується при комп’ютерному тривимірному моделюванні (наприклад, в програмі ArchiCAD). Як правило, якщо висота віконного прорізу становить 80 сантиметрів, то цього цілком достатньо для прийнятного вертикального огляду; відстань між підлогою та нижньою крайкою вікна звичайно становить 95-100 сантиметрів.

Зовнішні стекла у віконних системах установлюються під нахилом так, щоб вони відбивали прибуваючий до них звук в бік звукопоглинаючої стелі. Прийнято вважати, що чим більше такий нахил − тим краще. Але через край старатися теж не треба. Наприклад, при великому нахилі скла може виявитися, що світло від стельових світильників відбивається в очі звукоінженеру (вікна «блікують»), що призводить до дратівливості та швидкої стомлюваності. Крім цього, сильно нахилене скло швидше припадає пилом. Досить сказати, що на практиці нахил скла становить від 8 до 15 градусів.

При створенні віконної системи звичайно використовуються два вікна, які змонтовані в акустичних оболонках сусідніх приміщень і з’єднані тунельним переходом на зразок того, що ми розглядали у випадку з дверима (рисунок 6). У цьому випадку мається на увазі подвійне скло. Якщо ж між приміщеннями передбачені цегельний простінок або звукоізоляційні оболонки, то в них також можна змонтувати вікно, а іноді навіть два-три. Внаслідок цього віконна система може мати трьох- або навіть чотириразове скло. Це може виявитися корисним для зниження звукопередачі при переході від одного виду конструкції стін до іншого та, зокрема, для того, щоб звук не міг пробитися до цегельного простінку або бетонної стіни, що перебуває всередині конструкції. Однак чотириразове скло не у всіх випадках може виявитися більш ефективним, чим дворазове. Звичайно, на високих та середніх частотах чотириразове скло краще в плані звукоізоляції, але воно сильно програє на низьких частотах, тому що відстань між стеклами є критичною для низькочастотної ізоляції, тому що тут більша відстань між стеклами може виявитися більш ефективною, чим багаторазове скло. Наприклад, якщо відстань між акустичними оболонками сусідніх приміщень становить 60 сантиметрів, то в деяких випадках ефективніше буде встановлення двох вікон зі стеклами 10 мм та 12 мм на відстані 60 см друг від друга, чим встановлення чотирьох стекол тієї ж товщини з розбивкою тунельного переходу на секції глибиною приблизно 15, 20 і 25 см. В питанні вибору кількості стекол для віконної системи немає абсолютних та універсальних правил, рішення в кожному випадку приймається індивідуально, і залежить воно від конструкції стін, кутів нахилу стекол, а головне – від виду діяльності студії. Наприклад, якщо ми візьмемо студію, що призначена для запису вокалу та дубляжу кінофільмів, то в цьому випадку між контрольною та вокальною кімнатами навряд чи знадобиться скільки-небудь серйозна низькочастотна звукоізоляція, тому в цьому випадку перевагу, можливо, краще віддати чотирьохшаровому склу. Однак якщо студія займається головним чином записом рок-колективів та/або записом танцювальної музики з перевагою низьких частот, то в цьому випадку може краще підійти варіант подвійного скла з більшою відстанню між стеклами. Інакше кажучи, кожний випадок вимагає індивідуального підходу.

Приклад конструкції віконної системи

Як і у випадку з установкою дверей, при проектуванні студії в каркасах акустичних оболонок та простінках завчасно залишаються прорізи для вікон. Допустимо, що в каркасі акустичної оболонки одного із приміщень залишений проріз під встановлення віконної системи розмірами 1500 (ширина) х 900 (висота) мм. Якщо це так, то в каркасі акустичної оболонки сусіднього приміщення теж повинен бути залишений такий же проріз, причому перебувати вони повинні один напроти іншого. Варто враховувати осідання плаваючої підлоги під навантаженням в обох приміщеннях.

Рисунок 6. Розріз системи вікон (внутрішньостудійне та зовнішнє) [варіант

Для виготовлення рами вікна використовується дерев’яний брус 150х50мм. Рама збивається 100-мм цвяхами або 90-мм шурупами-саморізами з двох брусків довжиною 1500 мм і двох брусків довжиною 800 мм. У деяких випадках бічним стінкам рами надається деякий ухил для забезпечення більшого нахилу встановлюваного в неї скла. Після цього рама встановлюється в проріз так, щоб по периметру вона виступала з каркаса акустичної оболонки всередину приміщення на 20-100 мм (відстань залежить від товщини декоративно-акустичної оболонки та майбутнього дизайну приміщення) і прибивається до вертикальних бічних, а також верхніх та нижніх напрямних брусках каркаса акустичної оболонки 100-мм цвяхами.

У такий же спосіб виготовляється віконна рама в прорізі акустичної оболонки сусіднього приміщення. В деяких випадках, коли потрібна більша оглядовість із приміщення А в приміщення Б, рама в приміщенні Б може бути трохи ширше.

Після встановлення рам в прорізах потрібно зробити напрямні під стекла. Для цього використовуються планки в перетині приблизно 20х20 мм, які після припасування усередині рам щільно прикручуються до них 55-мм шурупами-саморізами (із кроком близько 150 мм). Планки виготовляються в подвійній кількості, тому що їхній другий комплект буде використаний після встановлення скла для його притискання.

По закінченні встановлення напрямних для стекол між віконними рамами з гіпсокартону робиться тунельний перехід (тамбур) на зразок того, що виготовлявся між двома дверними лутками (див. вище). Після цього перехід обклеюється ковроліном.

Виходячи з розмірів прорізів та 50-міліметрової товщини брусків рам, приблизний розмір стекол складе 1400х800 мм. Але тому що скло будуть встановлюватися в рами з деяким нахилом, їхня ширина повинна бути трохи більше, ніж 800 мм. При розрахунках потрібно врахувати також і товщину стекол.

Перед встановленням скла варто нанести на напрямні рівномірний шар силікону, а самі стекла − ретельно протерти. Після встановлення скло рівномірно притискається з усіх боків та закріплюється по периметру притискними планками.

Описаний віконний блок забезпечує досить гарну звукоізоляцію. Треба ще раз нагадати, чим більше буде відстань між стеклами (і чим глибше буде тунельний перехід або тамбур), тим до більш низької частоти будуть ефективними звукоізоляційні властивості описаного віконного блоку.

Висновок

У цій статті ми розглянули лише основні принципи, які потрібно враховувати при проектуванні та виготовленні віконних і дверних внутрістудійних систем. Залежно від обставин, варіантів таких систем може бути безліч, тому наведені вище описи не слід розглядати як догму або як універсальні рішення при будь-яких обставинах. Ціль цієї та попередньої статей − не надання якихось докладних креслень, а розповідь про основні проблеми при проектуванні студій та можливих шляхів їхнього вирішення. Тут немає й не може бути шаблонів. Рішення по будь-якому елементу студії − будь то звукоізоляційна або акустична оболонка, конфігурація приміщення, віконна система та ін. − приймається на підставі розрахунків і розгляду всіх проблем в комплексі. Саме такий підхід дозволяє домогтися прийнятних результатів при ефективному вкладенні коштів. Ця думка вже неодноразово звучала і в цій статті, і в попередніх.

Однак, ми − «самі хитрі». Протягом останнього року я отримав багато листів після публікації статей. І в жодному з них не зачіпалися які-небудь проблемні питання! Авторів листів більше цікавило, де купити клейку шпаклівку, «один або два гіпсокартони склеїти» і т.ін. Це говорить про те, що більшість читачів «студійна філософія» зовсім не цікавить, а наведені креслення механічно використовуються для виготовлення елементів своїх студій, хоча в більшості випадків вони можуть бути туди зовсім не придатні! Що ж, розуміючи, що подібне «використання» інформації із цих статей може принести більше шкоди, чим користі, в своїх наступних статтях я буду змушений відмовитися від публікації будь-яких креслень…

От що пише з цього приводу Ф.Ньюелл: «Еклектичний варіант проектування за принципом «з бору по сосонці», що зводиться до того, що «я хочу мати моніторні системи зі студії А, задню стіну зі студії B, покриття передньої стіни зі студії C, інтер’єр студії D, і т. д. – не має шансів на існування. Якби з таким підходом створювали, наприклад, скакових коней, то, швидше за все, вийшов би верблюд. Тому найбільш придатним потрібно вважати комплексний підхід. Покриття фронтальної стіни зі студії C може бути зовсім не сумісним з дизайном задньої стінки студії B і т.д. …»1

Для візуалізації та створення рисунків використовувалася програма ArchiCAD

Ф.Ньюэлл, «Project-студии: маленькие студии для великих записей», глава 9, стр.145. – Москва, изд-во «Шоу-Мастер», 2002.

Стаття опублікована в журналі «Install Pro», №27 (3-2004)

Popularity: 40% [?]

Розповісти іншим:
Digg Google Bookmarks reddit Mixx StumbleUpon Technorati Yahoo! Buzz DesignFloat Delicious BlinkList Furl

Відгуків немає до “Урок 5. Вікна та двері в студії”

Ваш відгук:

Name (required):
Mail (will not be published) (required):
Website:
Повідомлення (обов'зково):
XHTML: You can use these tags: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Spam Protection by WP-SpamFree