Banzai Tale – новий пересувний звукозаписуючий комплекс

Нещодавно ФІЛІП НЬЮЕЛЛ закінчив проектування та переоснащення пересувного звукозаписуючого комплексу (далі − ПЗК), який багато в чому виявився схожим на той ПЗК, що він робив ще 25 років тому. Проте, отриманий досвід і нові знання дозволили йому спроектувати новий ПЗК, який відповідає високим стандартам сьогодення. Перед Вами − звіт про цей проект

25 років потому…

Протягом весни-літа 1998-го року Португалія представляла “Експо’98″ − міжнародний ярмарок країн атлантичного узбережжя. Висвітленням цього заходу повинні були займатися багато мобільних звукозаписуючих комплексів і пересувних радіостанцій. Тому компанія Banzai Lda вирішила вкласти капітал в створення мобільного звукозаписуючого комплексу, що базується на шасі вантажного автомобіля з автофургоном. Надалі також передбачалося використання цього ПЗК для власних потреб, а також для виконання різних контрактів у сфері звукозапису.

Остаточне рішення про будівництво пересувного звукозаписуючого комплексу було прийнято на початку 1998-го року, а здійснення перших записів планувалося вже на травень. Тримісячний строк здавався досить коротким для того, щоб спроектувати та сконструювати такий комплекс “з нуля”, тому вирішено було підшукати найбільш підходящий транспортний засіб, який можна було б переробити, модифікувати та привести у відповідність до висунутих вимог і специфікацій. Незабаром з’ясувалося, що в голландської радіомовної організації NOV є підходящий, готовий до продажу, транспортний засіб, що раніше використовувався з метою звукозапису. Тому один з власників студії Banzai Мігель Ескада (Miguel Escada) поїхав у Голландію, щоб побачити все це своїми очима. На перший погляд, автофургон здавався цілком придатним. Після цього, власник студії надіслав мені креслення автофургону та запитав, чи цікаво мені займатися перепроектуванням для них цього автофургона в ПЗК.

За дивним збігом…

Дійсно, все це було досить цікаво. Особливо якщо врахувати, що автофургон радіомовної організації NOV внутрішньою обробкою та габаритами сильно нагадував мені мій перший ПЗК − Manor Mobile, який я проектував рівно 25 років тому. Я досконально знав проблеми того першого ПЗК, тому мені й самому було цікаво: чи допоможе застосування нових технологій та сучасних матеріалів у вирішенні тих проблем, які були нерозв’язними в минулому? Треба сказати, що з автофургонами середнього розміру проблем набагато більше, ніж з великими автофургонами. По-перше, їхні розміри змушують дизайнерів-акустиків робити дуже маленькі контрольні кімнати, корисна площа яких може бути п’ять-шість квадратних метрів, а то й менше; по-друге, форма їх є неправильною (в сенсі співвідношення сторін − довжина/ширина/висота; − О.К.); по-третє, з акустичної точки зору вони мають дуже незначну масу, що само по собі представляє проблему, в результаті якої ускладнюється досягнення гладкого та рівного моніторингу. Перший ПЗК Manor Mobile був побудований в автофургоні розмірами 20 x 8 x 8 футів (або 6 x 2,4 x 2,4 метрів), а автофургон для ПЗК Banzai мав навіть трохи менший робочий простір, що продемонстровано на рисунку 1. Стіни обох автофургонів в основному були зроблені з ламінованої фанери. Добре демпфована підлога була також з фанери, настеленої поверх сталевих балок-лонжеронів. Початкова частотно-резонансна характеристика цього типу автофургона, “знята” біля задньої стінки, показана на рисунку 2. Автофургон під ПЗК Manor був оснащений задньою перегородкою, в якій розташовувалися двері та ніша для розміщення кабелів таким чином, що вантажівка могла використовуватися навіть в тому випадку, коли його важкі контейнерні двері були відкритими. Стіни та стеля автофургона були вирівняні гіпсокартонними панелями товщиною 13 мм, що сприяло поліпшенню демпфування та звукоізоляції, але великі розміри обладнання не дозволяли використовувати достатньо простору для улаштування резонуючих боксів, за допомогою яких в ті дні здійснювали “настроювання” приміщення.

Рисунок 1. Доступний простір після демонтажу старого обладнання

Хоча гіпсокартонно-фанерні стіни й поглинали якусь частину низьких частот, проте їхнє використання давало звукоізоляційний ефект головним чином за рахунок відбиття звуку в одну та іншу сторони, що призводило до часткового відбиття звукової енергії з периметра автофургона всередину приміщення. В результаті цього, частотно-резонансні характеристики мало чим відрізнялися від тих, які показані на рисунку 2. Це не було ідеальною картиною, хоч як би ми не напружували свою уяву, але в тій ситуації якоюсь мірою виручали гучномовці Dual Concentric фірми Tannoy, розміщені в кабінетах Calrec/IMF. Принаймні, застосування цих коаксіальних гучномовців, що відрізняються “точковістю” випромінювання звуку, практично забезпечувало надходження звукових відбиттів до слухача “в фазі” і з незмінними частотними характеристиками. Акустичні системи, в яких гучномовці, що відтворюють різні частоти ще й рознесені один від одного в просторі, більш схильні до створення тимчасових і фазових перекручувань звуку через різницю у відстані від вух слухача до різних гучномовців. До речі, по цих же причинах не треба класти Ваші монітори NS-10 на бік, тому що це значно (тим більше при ближньому контролі) збільшує різницю відстаней між вухами слухача, з одного боку, та низько- і високочастотним гучномовцями, з іншого, та ще й створює фазові проблеми “на рівному місці”.

Рисунок 2. Частотна характеристика гучномовця всередині автофургону

ПЗК Manor Mobile мала досить нерівні характеристики в низькочастотному діапазоні, однак не більш ніж більшість інших транспортних засобів того часу. Однак працююча там команда добре знала ці особливості та була здатна в значній мірі їх компенсувати.

В той далекий час і у тій ситуації (а я тоді працював на Pye Records) це було величезним прогресом. В нас було дві мікшерні консолі Neve Series 80, кожна з яких для транспортування могла розділятися на дві секції, а потім, при необхідності, ці секції знову з’єднувалися й утворювали цілісний пульт. Для підйому та монтажу кожної секції було потрібно чотири чоловіки. Ще два чоловіки було потрібно для монтажу “портативного” восьмиканального магнітофону 3 M M56, що складався із трьох секцій. Все це разом з великими моніторами Lockwood/Tannoy встановлювалося в місцях, які залежно від обстановки, здавалися найбільш підходящими для здійснення запису: у роздягальнях, офісах, прихожих і т.ін. Звичайно ж, умови моніторингу через мінливість обстановки різнилися неймовірно сильно. Вони дозволяли хіба що розпізнавати появу шумів або спотворень, а іноді й зробити якийсь приблизний баланс різних груп музичних інструментів. Але за таких умов моніторингу проблематично було б давати правильну оцінку тембральної «фарби» у звучанні будь-якого інструменту, особливо в низькочастотному діапазоні.

Хоча у цьому минулому були свої принади! На згадку приходить запис на Talk of the Town у Лондоні, де єдиним доступним місцем для улаштування “контрольної кімнати” була жіноча роздягальня хорового колективу. О-о-о, таки-да, наша концентрація на роботу в той день була явно не на висоті.

ПЗК студії Pye

Через деякий час, в 1971 році я був залучений до будівництва першого ПЗК студії Pye, що “вийшов на шляхи” відразу після появи ПЗК групи “Роллінг Стоунз” (Rolling Stones). Треба віддати належне, що цей ПЗК нарешті дав нам довгоочікувану ясність в умовах моніторингу, що вже само по собі було досягненням. Навіть якщо моніторний контроль був не зовсім правильним, проте, він вже відрізнявся сталістю. Згодом, ми мали можливість вивчити його слабкі сторони та пристосуватися до його особливостей для досягнення гарних результатів. В будь-якому випадку це краще, ніж встановлювати та комутувати портативне обладнання щоразу на новому місці для кожного нового запису і кожного разу намагатися звикнути до нових умов моніторингу. Мало того, коли в 1974 році The Manor Mobile поглинула (купила) Pye Mobile, всі ці ідеї були сприйняті правильно, а ПЗК був переобладнаний в новий ПЗК, дуже нагадуючий перший Manor Mobile. Зроблено це було навмисно для того, щоб спробувати гарантувати максимально близькі порівняльні умови моніторингу між двома ПЗК. Тому командам фахівців зовсім не обов’язково було запам’ятовувати, на якому концерті та в якому ПЗК вони робили свою роботу. Їм також не треба було в думках вносити різні корективи на звучання моніторів в одному або в іншому ПЗК, тому що умови моніторингу в них були дуже схожими.

Для здійснення звукозапису ці ПЗК працювали дуже добре, тому вони заслужено заробили чудову репутацію. Але міксувати та зводити в них музичний матеріал було досить важко; головним чином, через внутрішні акустичні проблеми автофургонів. Така робота в них ставала нудною й рутинною. ПЗК ніколи не призначалися для зведення та міксування, але нестача 24-трекових студій в ті дні часто не залишала іншого виходу. Коли в 1975 році ми разом з Томом Хідлі (Tom Hidley) перебудовували студію Manor, то нашим новим орієнтиром стала еквалізація моніторів Westlake. Тому, перемістивши контрольно-вимірювальне обладнання зі студії Manor у наші ПЗК, ми спробували за допомогою еквалайзерів вирівняти звучання моніторів. Але досягти гладкої амплітудно-частотної характеристики виявилося неможливо, тому що піки та провали у внутрішньому акустичному середовищі ПЗК виявилися досить серйозними та гострими. Акустична різниця в шість децибел відповідає чотириразовій різниці по електричній потужності, тому спроба виправити провал у звучанні на шість децибел на якійсь частоті просто призводить до перевантаження підсилювачів і гучномовців, а також до чотириразового збільшення споживаної електричної потужності. Крім того, незалежно від наших зусиль і досягнень, при еквалізації цієї системи (навіть при досягненні здавалося б непоганих результатів) кінцеве звучання суб’єктивно все-таки сприймалося менш природно.

Звичайно, зараз нам це вже здається смішним. Основна причина неоднорідності звучання була не в проблемах зі звуком, що йде безпосередньо від моніторів, а у звукових відбиттях усередині приміщення, природних резонансах і “стоячих” хвилях. Мінливість звучання при переміщенні по автофургону, особливо в низькочастотній області, була помітна в різних місцях автофургону і ці зміни найбільш чутними були тоді, коли Ви переміщуєтесь по периметру автофургона. Використання еквалізації доречно тільки тоді, коли Вам необхідно підправити якісь мінімальні фазові проблеми. А неоднорідність звучання, викликана спадом на краях частотних характеристик гучномовців, підвищене навантаження на гучномовці, обумовлене близькістю поверхонь приміщення та будь-якими іншими проблемами звучання, що не залежать від того, в якому місці перебуває слухач − це ті ефекти, які нашаровуються зверху на акустичний сигнал під час його випромінювання гучномовцем. В таких випадках спроби виправити амплітудну характеристику шляхом еквалізації виявляються безуспішними і будуть відповідно вносити додаткові зміни в часові та фазові характеристики сигналу.

Вищевказані проблеми та “перекоси” створюються відбиттями від стін приміщення, а саме, перемішуванням у підсумку прямого й відбитого сигналу. Між цими двома сигналами існує різниця в часі прибуття до вух слухача, тому що відбитий звук проходить більш довгий шлях, чим прямий, тому вони взаємодіють схоластично; будучи зміщеними у фазі та часі, звукові відбиття додають в основний сигнал так звані “гребінчасті” спотворення (фільтрування).

Ці особливості, які властиві будь-якому приміщенню, не можна виправити за допомогою звичайного еквалайзера, тому що будь-яка спроба обробки вихідного сигналу еквалайзером з метою вирівнювання остаточного загального звучання, що досягає вух слухача, неминуче спотворить частотний баланс і перехідні характеристики прямого сигналу. Чесність прямого сигналу є архіважливим чинником, тому що до прибуття першого відбиття всі приміщення характеризуються як безлунні; отже прямий звук − це перший звук, що ми чуємо, і він повинен відтворюватися максимально точно.

Будь-яка еквалізація прямого звуку розладить його перехідну характеристику, а отже й атаку сигналу. Кожен, хто хоч трохи знайомий з технологією синтезування звуку аналоговими синтезаторами, знає, наскільки важливою характеристикою звуку є його атака. Може здатися дивним, але на початку 1970-х років ці принципи були добре відомі академічній науці; однак, у світі звукозапису вони були значною мірою невідомі. Для підтвердження своїх слів можу привести приклад, як усього лише за кілька років до цього фірма Altec запропонувала свою нову систему … саме для того, щоб займатися такою гидотою.

Супутні проблеми

Але повернемося назад до нашого пересувного звукозаписуючого комплексу Banzai. Коротше кажучи, необхідно було зробити пересувну мобільну контрольну кімнату, в якій можна було б робити і запис, і зведення; як для телебачення, так і для випуску компакт-дисків. Всередині планувалася встановлення 24-трекового аналогового магнітофона, а також встановлення цифрових магнітофонів (також на 24 канали). Мені доводилось здійснювати сотні записів на обох ПЗК Manor Mobile і мені були знайомі проблеми в акустичних характеристиках їхніх базових приміщень. Про виправлення цих проблем методом еквалізації моніторів не могло бути й мови, а для виправлення цих проблем традиційними акустичними засобами недостатніми були розміри автофургону. Хоча методи акустичного контролю пройшли довгий еволюційний шлях, починаючи ще з використання боксів-резонаторів Гельмгольца, ефективність їхньої роботи все ж так само залежить від площі та глибини звукопоглинаючих конструкцій. Інакше кажучи, чим більша площа звукопоглинаючої поверхні, тим більша її ефективність в поглинанні різних частот; чим більша звукопоглинаюча система в глибину, тим більш низькі частоти вона здатна поглинати. Втім, можливі й варіанти, які виходять при комбінуванні цих двох правил.

Тому звичайні акустичні засоби контролю скоріше залежать від довжини звукової хвилі, чим від розмірів (об’єму) автофургона. Наприкінці 1970-х років Том Хідлі спроектував чудовий ПЗК для Tape One. Розміри цього автофургону були вдвічі більші автофургонів Manor Mobile, але й при цьому половина об’єму цього автофургону була заповнена акустичними засобами контролю (звукопоглинаючими системами). Така технологія не підлягає масштабуванню, тому у випадку із ПЗК Banzai її буквальне застосування призвело б до того, що весь автофургон був би забитий “під дах” звукопоглинаючими матеріалами і ні про яку контрольну кімнату мови б вже не йшло! Виходячи із цього стає ясно, чому такий підхід навіть не обговорювався. Тому завдання, що стояло переді мною по проектуванню цієї контрольної кімнати, більш точно формулювалося так: домогтися максимально можливого гладкого моніторного контролю в місці прослуховування (це − головне) та, по можливості, − на іншій площі контрольної кімнати. Електронні рішення тут були неприйнятні, а на засоби акустичного контролю могло бути використано не більше десяти відсотків обсягу автофургона, відведеного безпосередньо під контрольну кімнату. Звідси й проблеми.

Транспортний засіб

Після покупки компанією Banzai у компанії NOV автофургону, було ухвалене рішення переправити його з Голландії в Англію, де повинна була робитися його реконструкція відповідно до договору з компанією Kustom Konstructions. Насправді розбирання нутрощів автофургону здійснювалося в Лондоні, потім його перевезли у Свенвік (Swanwick), неподалеку від Саутгемптона (Southhampton), де на судноверфі Three Foot Yard у приміщенні кораблебудівників Саймона та Джона Харві (Simon and John Harvey) були зроблені необхідні столярні роботи. Їхня робота була напрочуд витонченою!

Ще до початку реконструкції автофургону необхідно було визначитися з мікшерним пультом. Вибір припав на Euphonix CS3000, тому для нього потрібно було відразу ж виділити місце всередині фургону. Необхідно також було розподілити обсяг автофургона для встановлення лімітерів, компресорів, процесорів ефектів, двох телевізійних моніторів, комутаційного поля, блоку живлення, блоку аналогової обробки сигналу мікшерного пульта та для комунікаційних систем.

Після того, як з автофургону було демонтовано старе звукозаписуюче обладнання, він набув стан, як показано на рисунку 1. Контрольну кімнату та відсік для розміщення котушок з кабелем, який змотують, розділяла важка перегородка. Це була конструкція із двох шарів ламінованої фанери з заповненням між ними пінополіуретаном. Ця конструкція була товщиною приблизно десять сантиметрів. Перегородка мала гарні демпфуючі властивості та забезпечувала чудову звукоізоляцію між двома вищевказаними секціями майбутнього ПЗК. Було також вирішено у відсіку для котушок з кабелями розмістити блоки живлення, зокрема блок живлення та блок аналогової обробки мікшерного пульта, в якому було сім вентиляторів охолодження і який виділяв багато шуму й тепла.

Пульт Euphonix був обраний насамперед через те, що його можна швидко й легко переконфігурувати. Ця його властивість є просто ідеальною при звукозаписі телевізійних програм або живих концертів зі швидкою зміною виступаючих колективів і перекомутацією обладнання. З погляду акустики, цей пульт був вигідний тим, що на його фронтальну панель були виведені тільки засоби цифрового контролю, тому він мав дуже незначну товщину. В будь-якій контрольній кімнаті мікшерні пульти з невеликою товщиною викликають набагато менше акустичних завад, чим “товсті” пульти. В дуже маленьких контрольних кімнатах наявність великих мікшерних пультів може призвести до акустичного хаосу, тому компактність пульта Euphonix дуже добре підходила для наших умов і була серйозним “плюсом” на його користь під час дискусій на предмет вибору пульта для ПЗК.

Бічні стіни автофургону являли собою “сендвіч” з ламінованої фанери, мінералвати та алюмінію, з якого було зроблене зовнішнє обшивання автофургону. Дах також був алюмінієвим, а зсередини він був оброблений приблизно 10-сантиметровим шаром пінополіуретану для вирівнювання стелі. Підлога була з подвійним дном, в якому були прокладені жолоби під кабелі та комутацію, доступ до них був прикритий важкими кришками-панелями. Верхній шар підлоги складався з шару 30-міліметрової фанери, покладеної зверху на конструкцію з важких сталевих двотаврів товщиною 10 сантиметрів, що в свою чергу лежав на 15-сантиметровому шарі фанери. Площина поверхні підлоги перебувала над рівнем коліс вантажівки, тому арки коліс не виступали всередину фургона. Під підлогою перебували відсіки, в яких розміщалося обладнання для кондиціювання повітря, автономна “грубка”, стабілізатори електроживлення, силовий трансформатор. Під підлогою розміщалися також акумулятори на 24 вольта, які використовувалися для приводу двигунів по змотуванню котушок з кабелем, резервного та чергового освітлення, а також для роботи системи контролю за кондиціюванням повітря.

Обговорення акустичних аспектів

Розміри корисного об’єму контрольної кімнати були 2,05 x 2,05 x 4,67 метри. Із самого початку в автофургоні на висоті 2,05 метри була перфорована дерев’яна стеля, вище якої перебував шар пінорезини, а між ними були пророблені жолоби для прокладки трубок кондиціонерів та кабелів для системи освітлення. Тому що за базову концепцію при проектуванні ПЗК була прийнята концепція “позасередовищних” кімнат”, одним з наріжних каменів якої є наявність гарно демпфованої м’якої стелі, то перфоровану дерев’яну стелю довелася демонтувати. Згодом вона перетворилася на м’яку стелю, облицьовану натягнутою на дерев’яні рамки декоративною тканиною. В стелю були вмонтовані точечні світильники. Килимове покриття, яким раніше в фургоні була вистелена підлога, також було демонтовано. Замість нього була зроблена підлога з твердих букових дощок товщиною 1,5 см.

Рисунок 3. Структура звукопоглинальних конструкцій верхньої частини бокових стін

Перед передньою стіною автофургона (якщо дивитися зсередини приміщення) була сконструйована перегородка, в якій повинні були монтуватися монітори, телевізійні монітори, підсилювачі, кросовери, метербрідж та індикатори мікшерного пульта, комунікаційні системи, головний електричний щиток із запобіжниками. Закінчена стіна являла собою структуру з дерев’яних брусків 5 х 5 см, гіпсокартону товщиною 13 міліметрів, гідроізолу (єврорубероіда) щільністю 5 кг/м2 та 19-міліметрового шару MDF (деревинно-волокнистої плити середньої щільності). Ніші під телевізійні монітори були зроблені з важкого матового скла, щоб виключити будь-яке деренчання або резонування в закінченій поверхні фронтальної стіни при роботі гучномовців, а також, щоб виключити виникнення інших акустичних завад. Прийнята нами концепція акустичного дизайну розглядає фронтальну стіну контрольної кімнати як якийсь розширник випромінювання енергії гучномовців. Крім того, її звуковідбиваючі властивості сприяють створенню комфортних акустичних умов для персоналу студії, особливо під час їхнього спілкування; якби фронтальна стіна була звукопоглинаючою, спілкування персоналу проходило б при подавленій акустиці, що швидко б стомлювало людей і не дозволяло б їм працювати протягом тривалого часу. Таким чином, виходячи з концепції “позасередовищних” кімнат”, ми розібралися, що повинні являти собою, принаймні, три поверхні всередині нашої контрольної кімнати: тверда підлога, міцна та важка фронтальна стіна, що максимально демпфує, заповнена абсорбуючими матеріалами стеля. Тепер на цьому етапі вставало питання: як досягти максимального акустичного поглинання при збереженні цих трьох поверхонь, затрачаючи при цьому мінімальну площу для наступної акустичної обробки.

Оскільки основна увага приділялася акустиці всередині контрольної кімнати ПЗК, проходження звуку крізь стінки автофургону можна було розглядати як якийсь еквівалент звукопоглинанню всередині нього. Базова конструкція автофургону забезпечувала звукоізоляцію зсередини назовні близько 30dB, а засоби внутрішнього акустичного контролю додали б до цього ще 10dB. Досвід підказував, що цього цілком достатньо для вирішення більшості тих завдань, для яких ПЗК призначений, оскільки пересувні звукозаписуючі комплекси рідко використовуються в таких ситуаціях, коли вони є найбільш значними джерелами шуму. Звучання контрольних моніторів всередині ПЗК на рівні в 90dBA видавало б рівень звукового тиску (SPL) від 45dBA до 50dBA на відстані трьох метрів від автофургона. Знову ж, з досвіду, можна сказати, що нечасто запис буде здійснюватися в таких умовах моніторингу, але навіть у цьому випадку даний рівень витоку звуку навряд чи буде кому-небудь заважати; з іншого боку, малоймовірно, щоб під час запису рівень звучання моніторів перевищував би 100dB, що, природно, збільшило б рівень витоку звуку. Після належного розгляду зазначених моментів було ухвалене рішення: не підсилювати більше звукоізоляцію ПЗК. В противному випадку це, по-перше, призвело б до зменшення корисної площі контрольної кімнати та, по-друге, могло б призвести до збільшення рівня звукових відбиттів усередину кімнати. Саме такий ефект спостерігався від гіпсокартонної панелі в першому ПЗК Manor Mobile.

З точки зору внутрішньої акустики, переважніше було б використання легкої, добре демпфованої оболонки, оскільки вся площа поверхні трьох стін та стелі повинна використовуватися для звукопоглинання. Якщо врахувати той фактор, що деякі з найбільш низьких частот будуть проходити назовні, то це акустично досить ефективно “збільшує” приміщення на низьких частотах, що робить кімнату в акустичному плані набагато більшою, ніж вона є насправді. Пам’ятайте, що в області 30-ти герц поріг чутності дорівнює приблизно 65dB SPL. Перевищення цього рівня на п’ять-десять децибел являє собою той рівень, що законодавчо обмежується деякими країнами і за перевищення якого можуть подаватися скарги. Так що звукоізоляційна оболонка нашого ПЗК, що забезпечує втрати на цих частотах на рівні 20dB і в цьому випадку дозволяє здійснювати моніторний контроль на рівні в 95dBA SPL зовсім безкарно. Крім того, якщо врахувати, що в остаточному підсумку монітори розташовані всього лише на відстані 1,2 метри від позиції прослуховування, то рівень моніторингу в 100dBC є до неможливого голосним. Безглуздим виглядає прагнення домогтися більшої звукоізоляції, чим це необхідно насправді. Це збільшує загальну вагу, що не йде на користь мобільному ПЗК. А зменшення кількості звукової енергії, що вертається назад у контрольну кімнату ПЗК, сприяє мінімізації акустичного хаосу та поліпшенню звучання моніторів.

Міркування з приводу вибору та встановлення пульта

Ширина 56-канального мікшерного пульта була всього лише на 5 сантиметрів менше внутрішньої ширини автофургону. Тому з метою економії простору можливою була тільки часткова акустична обробка нижньої половини бічних стін, інакше було б неможливо вмонтувати мікшерний пульт на своє місце. Нижня частина бічних стін (від підлоги і до висоти одного метру) була обклеєна ковроліном. В будь якому випадку ця частина стін залишалася практично невидимою, тому що надалі вона закривалася дерев’яними реками під прилади, а також корпусами аналогових і цифрових магнітофонів. Верхня частина бічних стін була вільною від встановлення будь-якого обладнання або інших акустичних завад. Тут встановлювалися звукопоглиначі мембранного типу, структура яких показана на рисунку 3. Конструкція цих поглиначів являла собою каркас із дерев’яних брусків товщиною 5 сантиметрів, що тягся уздовж бічних стін на відстань 2,5 метри від фронтальної стіни. П’ятисантиметрові порожнини між брусками усередині дерев’яного каркасу заповнювалися повстю або матеріалом, відомим як А1, що є пожаробезпечним і має щільність 40 кг/м3. Після цього дерев’яний каркас покривався шаром матеріалу PKB2 щільністю 3,5 кг/м2, що являє собою гідроізол (єврорубероід), покритий шаром матеріалу А1 або повсті. Вся ця система фіксувалася дерев’яною рамкою, що в свою чергу була обтягнутою декоративною стрейчевою тканиною.

Ця конструкція звукопоглинача мембранного типу досить ефективна на низьких частотах, а верхній двосантиметровий шар повсті ефективно поглинає високі частоти. З огляду на їхнє розташування в транспортному засобі стосовно розвороту контрольних моніторів, звукова енергія моніторів надходить на бічну поглинаючу систему під кутом (по дотичній), що сприяє збільшенню ступеня поглинання ними звукової енергії. Їхня первинна мета складається в запобіганні ранніх бічних відбиттів звуку, які найбільш сильно впливають на ясність моніторингу, а також сприяють досягненню більш повного контролю низьких частот у ПЗК. Додаткова система звукопоглинання поліпшує також звукоізоляцію бічних стін автофургона.

Залишалося вирішити проблему, що робити із задньою стіною контрольної кімнати. Саме вона є, як правило, найважчою, критичною та трудомісткою поверхнею будь-якої контрольної кімнати.

Звукопоглинаюча система задньої стіни ПЗК

З рисунку 1 можна зрозуміти, що між вхідними дверима в бічній стіні та передній стіні автофургону (яка є задньою стіною контрольної кімнати) відстань біля 60-ти сантиметрів. В ідеалі, з погляду акустики, ця стіна повинна бути на 100 відсотків звукопоглинаючою у всьому діапазоні частот, що допомогло б домогтися найбільш однорідного звучання по всій площі контрольної кімнати. В більшості ПЗК саме ця стіна створює найбільші проблеми в низькочастотних характеристиках при розташуванні слухача в позиції прослуховування, тому що вона найбільш схильна до того, щоб породжувати стоячі хвилі в осьовій спрямованості контрольної кімнати. Як звичайно й трапляється при конструюванні ПЗК, основна проблема складалася в тому, що з одного боку, для улаштування всіх необхідних акустичних звукопоглинаючих конструкцій був потрібен простір, а з іншого боку, на цій же площі треба було встановлювати все необхідне обладнання. В заводській конструкції цього автофургону на цьому місці була встановлена 24-вольтова система підзарядки та керування, а також була система керування кондиціюванням повітря. Робота з переміщення та перекомутації заново всіх цих систем могла стати для нас дуже трудомістким завданням, тому було вирішено залишити все на своїх старих місцях. Крім того, залишалося ще неясним питання: де ж нам найкраще розмістити комутаційне поле?

Рисунок 4а. Конструкція задньої стіни контрольної кімнати ПЗК. Рисунок 4b. Конструкція задньої стіни контрольної кімнати ПЗК (вигляд зверху)

Не забуваючи про все це, багатоелементна звукопоглинаюча система монтувалася в задній частині контрольної кімнати, максимально використовуючи 60-сантиметровий простір між дверима та передньою стіною автофургона. Конструкція цієї системи показана на рисунках 4a та 4b. Всередині цього 60-сантиметрового простору внутрішні поглиначі задньої стіни, бічних стін та підлоги являли собою поглиначі мембранного типу, які аналогічні поглиначам, встановленим у верхній частині основних бічних стін. Позаду мікшерного пульта в стіні був змонтований відкритий дерев’яний каркас, що призначався для встановлення в ньому 24-вольтових систем живлення та підзарядки, а також системи кондиціювання. Вони були встановлені відповідно в лівому верхньому та в правому верхньому кутах. Оскільки комутаційне поле, по суті, являло собою масу наскрізних отворів, воно не розцінювалося нами як об’єкт із великими відбиваючими властивостями, тому ми вирішили встановити його в центральній частині каркасу. З одного боку, це було зручно та ергономічно; з іншого боку, комутаційне поле перебувало прямо над коробом з кабелями, що було дуже практично. Крім того, до комутаційного поля був зручний і вільний доступ з позиції інженера, що сидить за пультом.

Вільне місце, що залишилося, було використано під встановлення звукових пасток. Невелика ніша, розташована над комутаційним полем, між системою кондиціювання повітря та системою живлення і підзарядки, була оснащена десятьма невеликими підвішеними панелями-прямокутниками з матеріалу PKB2, які були розгорнуті під кутом приблизно 30 градусів до напрямку поширення звукової хвилі. Більші ніші, які залишалися відповідно в лівому і правому нижніх кутах, були оснащені п’ятьма панелями кожна, які розташовувалися одна від іншої на відстані 12 сантиметрів. Панелі вставлялися в заздалегідь підготовлені пази в дерев’яному каркасі та підтримувалися 10-сантиметровим шаром пінорезини. Кут їхньої установки щодо осьової лінії автофургону становив приблизно 30 градусів і напрямок панелей в одній ніші був дзеркальним відбиттям напрямку панелей в другій ніші. Панелі були зроблені з 10-міліметрової фанери. З однієї сторони вони були покриті матеріалом LA5 (гідробітом, єврорубероідом − О.К.) щільністю 5 кг/м2, що добре гасить власні резонанси панелей. Потім панелі по обидва боки обклеювались матеріалом А1 (повсть, мінералвата певної щільності − О.К.). Таким чином, звукопоглинаюча система задньої стіни в цілому складалася, по-перше, з панельних поглиначів, що представляють собою звукопоглинаючі хвилеводи, які “ефектом лабіринту” переломлювали звукові хвилі та, по-друге, звукопоглиначі мембранного типу, які розташовувалися відразу за ними. Велике комутаційне поле разом з масою кабелів, що перебувають під ним, навіть допомагало в досягненні загального звукопоглинання та дифузії.

Дроблення частот

Дію цього типу широкосмугової звукопоглинаючої системи можна представити в такий спосіб. Частоти нижче 80-ти герц або біля цього в значній мірі поглинаються всередині ПЗК, частина їх проходить крізь стінки автофургону та вже не вертається. Проникнення звуку з автофургону на рівні 70dB SPL могло б бути неприйнятним усередині якого-небудь приміщення, але на відкритому повітрі або вулиці цей звук взагалі втратиться у фоновому шумі та навряд чи буде являти собою фактор, що викликає чиєсь хвилювання або обурення. Рівень звукового тиску буде також швидко зменшуватися зі збільшенням відстані від транспортного засобу, оскільки на відкритому просторі звукові хвилі поширюються вільно. Частоти в діапазоні від 50 до 200 герц в значній мірі поглинаються звукопоглиначами мембранного типу, а також самою структурою стін автофургону. Звукові хвилі в діапазоні від 200 до 500 герц ефективно поглинаються панельними поглиначами 130 х 50 сантиметрів, встановленими на задній стіні, які в нашому випадку покриті по обидва боки повстю. Самі звуковбирні хвилеводи, які утворюються в просторах між панелями, всмоктують у себе в значній мірі й частоти понад 500 герц.

Рисунок 5

Поворотні панелі, які формують звукопоглинаючі хвилеводи на задній стіні, також збільшують ефективність роботи розташованих за ними поглиначів мембранного типу. По-перше, вони сприяють тому, щоб звукові хвилі надходили на поглиначі мембранного типу не перпендикулярно, а під кутом, що збільшує їхні звукопоглинаючі властивості. По-друге, панельні поглиначі перешкоджають поверненню відбитого ослабленого звуку в позицію прослуховування. Недавня робота Алістера Уолтера (Alistair Walter), виконана в Інституті Дослідження Звуку та Вібрацій (Саутгемптон, Великобританія) наочно демонструє ефективність роботи таких хвилеводів залежно від кута розвороту панелей.

На цьому етапі ми вже мали акустично кероване приміщення, але в нас усе ще залишалася проблема з вибором моніторів. Ми мали потребу у високоякісній невеликій моніторній системі, здатної створювати звуковий тиск 110dBC і яка б підходила для моніторингу на досить близькій відстані.

Виходячи з реальних умов, розмірів автофургону та практичних міркувань ми вирішили, що мікшерний пульт повинен розміщатися поперек ширини автофургону та перебувати якомога ближче до фронтальної стіни. В підсумку в нас вийшло розташування, коли відстань від інженера до бічних стін була по одному метру, а відстань від вух інженера до підлоги та до стелі − теж приблизно по одному метру. Перпендикулярна відстань від позиції прослуховування до умовної лінії, що з’єднує центри двох моніторів, також становило приблизно один метр. Загальноприйняті рекомендації при проектуванні студій вимагають від моніторів можливості досягнення в позиції прослуховування рівня приблизно 105-110dBC і таке звучання було цілком прийнятне для серйозних робіт зі зведення музичного матеріалу для компакт-дисків.

Рисунок 6а

Якби ми помістили гучномовець наприкінці великої закритої труби, то було б дуже непросто домогтися більш-менш пристойного його звучання. Мобільним ПЗК багато років досаждають в чомусь схожі проблеми. Перша проблема полягає в близькому розташуванні бічних стін друг від друга. З огляду на той факт, що розміри передньої стінки всього лише два на два метри, це дуже невеликий простір для досягнення адекватного стереорозподілу, тому монітори вимушено розміщаються якнайближче до бічних стін. Але тут нас чекає неприємний “сюрприз”. На високих частотах, на яких довжина хвилі менше майже вдвічі відстані від центру гучномовця до бічної стіни, можуть почати інтенсивно генеруватися т.зв. “гребінчасті” спотворення за рахунок відбиттів від бічних стін. В дійсності можливі навіть більші розлади звучання. Відбиття від бічних стін можуть створити серйозний “розмиваючий” ефект, спотворюючи таким шляхом стереообраз не тільки через гадане переміщення фантомного образу внаслідок додаткових бічних відбиттів (на зразок ефекту “дзеркальної кімнати”), але також і тому, що через близькість стін перші відбиття будуть повертатися до слухача приблизно за 0,7 мілісекунд, що швидше часу відчуття ефекту Хааса (ефекту затримки). А це означає, що такі відбиття можуть бути згубними для ясності сприйняття та деталізації стереообразу, оскільки ефект затримки не працює, тобто перші відбиття від стін через швидкість повернення сприймаються мозком не як відбиття, а як фарбування основного звуку.

Вирішення цієї проблеми полягає в тому, щоб на ділянці бічної стіни в безпосередній близькості від моніторів розмістити ефективну систему звукопоглинання. Поглинач повинен бути ефективним з верхніх частот і, принаймні, до тієї самої нижньої частоти, що буде мати таку довжину хвилі, при якій вона, відбиваючись від бічної стінки, вертається в позицію прослуховування у фазі. Тому що розходження в поширенні звуку по прямій і по відбитій траєкторії становить близько 30 сантиметрів, це означає, що звукопоглиначі в цьому місці повинні бути ефективними з верхніх частот і до частоти 300 герц або біля цього. Домогтися цього в умовах невеликого приміщення звичайними методами досить складно, але в цій ситуації нам може прийти на допомогу геометрія, що наочно продемонстровано на рисунку 5. Тут показано, що монітори вбудовані у фронтальну стіну таким чином, що звукопоглиначі, розташовані на бічних стінах, можуть повертати до позиції прослуховування залишки того звуку, що виходить від гучномовця на кутовій відстані 50-60 градусів від його осьової спрямованості. Ефективність роботи звукопоглинача визначається силою відбитих звукових хвиль. Через те, що ширина контрольної кімнати в ПЗК жорстко лімітована, улаштування в бічних стінах громіздких звукопоглинаючих систем проблематично. Правда, в цій ситуації ми ще можемо оперувати близькістю розташування інженера до моніторів, але про це − далі.

Моніторинг на близькій відстані

При проектуванні та конструюванні ПЗК подібного типу розміщення позиції для прослуховування неминуче буде в безпосередній близькості до моніторів. На таких незначних відстанях не можуть використовуватися великі моніторні системи, тому що в геометричному сенсі позиція для прослуховування опиняється в т.зв. “ближньому полі”. На незначній відстані всі монітори, що складаються з декількох гучномовців, перебувають в “ближньому полі”, в якому їхні гучномовці, що відтворюють різні частотні діапазони, сприймаються як окремі джерела. Такого ефекту не мають хіба що гучномовці коаксіальної конструкції. На самому початку ми припускали, що оптимальним технічним рішенням цієї проблеми буде саме застосування моніторів з гучномовцями коаксіальної конструкції. Але власники ПЗК виражали незадоволення звучанням моніторів з коаксіальними гучномовцями, які в той момент були доступними на ринку, а також їх характеристиками потужності. Тому ми зупинилися на рішенні використовувати пару моніторів Quested Q405s, які тоді існували ще тільки у формі експериментальних екземплярів. За формою вони являли собою певний гібрид, що підтримує як концепцію d’Appolito, так і концепцію коаксіальних гучномовців. Крім того, вони були також досить компактними, що повинно було допомогти уникнути вищезгаданих “проблем ближнього поля”, при яких різні гучномовці одного монітору через близькість розташування до слухача сприймаються як різні джерела.

Рисунок 6b

На частоті кросоверу, що становить 1,4kHz, працюють всі п’ять гучномовців, а дещо подовжений квінкункс (квінкункс − розташування елементів по кутах квадрата з п’ятим елементом у центрі; в нашому випадку − це розміщення по кутах монітора низькочастотних гучномовців з розміщенням твіттера в центрі − О.К.) гарантує розумну симетричну горизонтальну та вертикальну спрямованість. Звичайно, якщо слухач перебуває під кутом 40 або 50 градусів у горизонтальній площині щодо осі випромінювання монітора, то розходження у відстанях до найближчої та самої дальньої пари низькочастотних гучномовців могли створювати деякі фазові проблеми. З іншого боку, відхилення від осі випромінювання монітора у вертикальній площині на той же кут створило б більші фазові проблеми, тому що нижні та верхні пари низькочастотних гучномовців розташовані більш відособлено, чим пари лівих і правих низькочастотних гучномовців. Але навряд чи нам загрожували такі проблеми. Габарити автофургону виключали такі переміщення слухачів, при якому їхнє відхилення від осьового випромінювання моніторів перевищувало б 20 або 25 градусів. Цей факт проілюстрований на рисунку 6. На цьому ж рисунку показане заглушення звуку в області частоти поділу кросоверу при зміні полярності високочастотного гучномовця. Це робилося при випробуваннях навмисно. На малюнку проілюстровані зміни звуку при роботі всіх п’яти гучномовців, проведені в чотирьох різних місцях у робочій області контрольної кімнати ПЗК. Заглушення частот у цій області та, отже, інтерференційна картина залишаються чудово постійними, із чіткими крутими краями. Якби фазові проблеми, виникнення яких можливе при використанні моніторів з декількома гучномовцями, призводили б до “замазування” сигналу, то при підключенні твіттера в противофазі ми б не побачили такого чіткого заглушення частот на частоті поділу кросовера по всьому приміщенню. Із цієї причини можна зробити висновок, що виникнення потенційних фазових проблем при використанні моніторів з декількома гучномовцями може відбуватися тільки при таких кутах прослуховування, які виходять за рамки даного автофургону, а це значить, що подальше обговорення можливості виникнення таких проблем у нашому випадку − недоречно.

Спрямованість та загальна потужність

Більшість гучномовців, розроблених для використання в звичайних контрольних кімнатах у вільно розташованому положенні, після своєї установки мають гладку амплітудну характеристику в осьовій спрямованості. Через кругову спрямованість низьких частот, починаючи від 300 герц і нижче, повна характеристика потужності прагне до збільшення по мірі того, як знижується частота та розширюється діаграма спрямованості при її випромінюванні. Якщо низькі частоти поширюються у всіх напрямках, в той час як поширення високих частот відбувається в більш вузькому секторі, то ясно, що для підтримки необхідного рівня низьких частот по всьому осьовому напрямку необхідна більша потужність випромінювання саме цих частот. Однак через наявність великої кількості звукових відбиттів усередині приміщення концепція гладкого звучання в осьовій спрямованості від вільно розташованих гучномовців у звичайному приміщенні, як правило, не працює. У випадку, що ми зараз обговорюємо, гучномовці були встановлені в твердій моніторній стіні, що обмежувала кут поширення низьких частот, направляючи їх у позицію прослуховування та створюючи, таким чином, підвищення рівня низьких частот в осьовій спрямованості, починаючи із частоти приблизно 250Hz і нижче. Через розмаїтість варіантів встановлення моніторів (можуть бути вільно розташовані монітори, а можуть бути й вмонтовані в стіну) виробники багатьох активних моніторних систем забезпечують їх регуляторами рівня низьких частот і іншими подібними пристроями.

Рисунок 7

Звичайні приміщення також припускають великий кут поширення звукових хвиль від моніторів у горизонтальній і у вертикальній площинах. Але вузькі розміри обговорюваного нами автофургону плюс відносно низький ступінь звукопоглинання низьких частот стінами, підлогою та стелею призводять нас до такої ситуації, коли корпус автофургону починає працювати на зразок бочки або закритої з одного кінця труби. В результаті цього збільшується опір низькочастотному випромінюванню моніторів, що тягне за собою збільшення вихідної потужності підсилювачів та ще більше підвищення вихідного сигналу. Даний ефект можна чітко спостерігати на рисунку 7. Однак це посилення аж ніяк не забезпечує корисного збільшення запасу потужності. В остаточному підсумку збільшене підвищене навантаження від опору приміщення відразу ж, таким чином, призводить до збільшення чутливості гучномовців. Природа цього явища та характер виникнення спотворень не такі, як у випадку з мінімальними фазовими затримками, що виникають у тих випадках (які вже описувалося вище), коли відбиття, що проходять більший шлях, поєднуються із прямим сигналом “не у фазі”. Тому в цьому випадку ситуацію дійсно можна виправити звичайним електронним еквалайзером. В цих випадках корекція амплітудної характеристики, як правило, також призводить до коректування фазової характеристики, відповідно поліпшуючи й часову характеристику. Коригувальна еквалізація з метою зниження рівня звучання на низьких частотах збільшить наш запас по потужності на ту ж величину. Цей важливий фактор потрібно враховувати при спробі використовувати найменші з доступних моніторів для забезпечення необхідних 110dBC на виході на відстані в один метр від слухача. Пам’ятайте, великі моніторні системи взагалі виключалися через невирішення проблеми геометричного ближнього поля.

Підключення субвуферу

Вищезгадана система моніторного контролю не могла претендувати на повноцінне відтворення низьких частот, тому для розширення діапазону частот від 70Hz і нижче вирішено було використовувати додаткову субвуферну систему. В принципі я не схильний до використання окремих субвуферів у стереосистемах для досягнення більш точного прослуховування, але в цьому випадку існували специфічні обставини, які не тільки вимагали їхнього використання, але також і дозволяли його без звичайних обмежень, які, як правило, зустрічаються при встановленні субвуферних систем. Гучномовець субвуфера повинен бути розташований у межах відстані, що відповідає чверті довжини хвилі на частоті поділу кросовера основної стереопари моніторів. Дійсно, якби передбачалося використання пари субвуферних гучномовців, вони б також, неминуче в цьому випадку, розташовувалися б у межах чверті довжини хвилі один від одного і тому працювали б як акустично зв’язана пара моно сигналів. У цьому випадку, так чи інакше, ці два субвуфера працювали б, як один. Вигода від економії місця при використанні одного 15-дюймового низькочастотного динаміка набагато переважувала будь-які акустичні недоліки, а також давала перевагу через зменшення низькочастотної варіабельності панорамованих образів. Гучномовець субвуфера озвучує кімнату так само, як озвучував би “нашу трубу”.

Оскільки приміщення було досить звукопоглинаючим, в тому числі й на низьких частотах, можливість виникнення будь-яких гармонічних резонансів була дуже незначною. Крім того, в такому маленькому приміщенні єдиним значним резонансом, що міг би збуджуватися в частотному діапазоні роботи субвуфера, був би перший відгук в осьовій спрямованості від фронтальної стіни до задньої на частоті приблизно 57 герц, нижче якої звучання в зоні тиску буде в остаточному підсумку дуже пласким. Використання субвуферного гучномовця в комплекті зі своїм кросовером також захищало від надмірного перевантаження низькочастотними складовими звукового сигналу пари основних моніторів, що підвищувало їхню надійність при роботі на високих рівнях гучності та звільняло їх для більш ефективної роботи з більш високими частотами. Ще більш важливим є те, що якщо буде потреба, звучання може бути вирівняне електронним способом без будь-яких негативних наслідків, оскільки зона тиску представляє собою повністю мінімальний фазовий відгук. Для тих, хто не знайомий з поняттям “зона тиску”, розповідаю: це звуковий частотний діапазон, що перебуває нижче частоти найнижчого резонансу кімнати. Найнижчий кімнатний резонанс визначається половиною довжини хвилі, що ще може поміститися уздовж контрольної кімнати та приводити до виникнення резонансу (найнижчого). На частотах нижче цієї, резонансів вже не виникає, а тиск у приміщенні на цих частотах відповідно підвищується та падає відповідно до руху дифузору гучномовця. Тому на цих частотах звучання у всій кімнаті рівномірне.

Доречність еквалізації

В дійсності, завбачити точні звукопоглинаючі характеристики мобільного ПЗК практично неможливо. Ця проблема занадто складна, тому що первісно практично нічого не відомо про акустичні властивості автофургону. Однак із причин, що описані вище ми могли бути впевненими в тім, що в ПЗК, що обговорюється в цій статті, мінімальні фазові проблеми практично не будуть впливати на точність звучання моніторної системи, так що емпіричний метод в оцінці серйозності існуючих проблем та вибір необхідних коригувальних засобів були цілком адекватні.

Рисунок 8

Після встановлення та настроювання моніторної системи, на неї був поданий “рожевий” шум, після чого були зняті показання за допомогою звичайного спектроаналізатора. В добре заглушених приміщеннях з коротким часом згасання та мінімальною кількістю та силою відбиттів ця технологія є життєздатною. Для того щоб злегка підправити звучання моніторів, ще до того як ми приступилися до тестового прослуховування, використовувався високоякісний багатосмуговий параметричний стерео-еквалайзер. Еквалайзер настроювався разом із групою інженерів звукозапису на добре знайомому їм музичному матеріалі доти, поки вони не дійшли суб’єктивно задовольняючого звучання. Згодом корекція еквалайзером була настільки мінімальною, що звучання моніторів після еквалайзера та до нього практично нічим не відрізнялося. Після цього моніторна система була готовою для проведення заключних випробувань на предмет прийнятності своїх звукових робочих характеристик.

Наступним етапом випробувань був запис рожевого шуму на DAT з виходу еквалайзера. Після запису стрічка була віддана на аналіз, а на додаток до неї був прикладений графік настроювання еквалайзера. Одну копію ми послали до фірми Quested Monitoring System, де повинні були виготовити карту еквалізації, що відповідає цим характеристикам. В їхній системі використовувався кросовер фірми BSS, модифікований під специфічні особливості моніторів Quested. Цей еквалайзер виявився корисним ще й тим, що він дозволяв вставляти спеціальні плати (карти) еквалізації. Тому в наших обставинах ця система була дуже гарним вибором.

Результати

Передня частина контрольної кімнати показана на фотографії. Субвуферну систему трохи видно з-під краю мікшерного пульта. Звучання закінченої моніторної системи в контрольній кімнаті виявилося досить похвальним, особливо якщо врахувати те, що вона перебувала в автофургоні. Деякі нерівності звучання в області 500Hz були викликані відбиттями від верхньої панелі мікшерного пульта, що неминуче в таких ситуаціях. Імпульсна характеристика системи показана на рисунку 8. На рисунку ми бачимо, що високочастотний гучномовець має відгук на пів мілісекунди раніше низькочастотних гучномовців, а затримка відгуку субвуфера становила ще три мілісекунди. В якості субвуфера використовувався Quested VS115, встановлений під мікшерним пультом приблизно в півметрі перед основними моніторами. В субвуфері VS115 використовується кросовер із крутизною спаду 12dB на октаву на частоті 38Hz, що, починаючи із цієї частоти, плавно вводить в роботу нижній діапазон основних моніторів Q405s. В остаточному підсумку, плавне нарощування характеристик потужності основних моніторів закінчувалося десь на частоті 250Hz. Звучання в цій області вирівнювалося еквалайзером так, щоб все-таки левову частину низьких частот “тяг” субвуфер, що дозволяло подавати на основні монітори ще менше низьких частот. І в цьому був сенс, тому що через існування обмежень ходу дифузорів п’ятидюймових гучномовців ці частоти не можна було б підсилити до такого рівня, щоб вони при відтворенні звуку на частоті 60Hz могли б забезпечити рівні звукового сигналу, які були б достатніми для моніторингу в районі 85dBC. В цьому специфічному випадку використання субвуфера можливо було єдиним виходом із ситуації, коли було потрібно досягнення пласких характеристик в широкому частотному діапазоні на рівні в 100dBC.

Звичайно, кросовери з крутизною спаду 12dB на октаву не можуть в той же самий час правильно поводитися з амплітудою та фазою сигналу, і з цієї причини я, як правило, уникаю їхнього використання у своїх інсталяціях. Але Роджер Квестед (Roger Quested) зважився на використання їх у своїх субвуферних системах тільки після тривалих настроювань і випробувань за результатами прослуховування, тому вони цілком підходили для цієї мети. Субвуфер має перемикач полярності, а також регульований контроль фази. В цьому випадку перемикання фази та її наступний зсув ще на 90 градусів створюють досить рівну амплітудну характеристику, але фазова неузгодженість призводила до погрішностей часових характеристик. На такі компроміси доводиться йти при використанні субвуферів, і це − головна причина того, чому я звичайно намагаюся уникати їхнього використання при створенні умов максимально чесного моніторингу, але це вже зовсім інша історія. Як би там не було, але, загалом, звучання моніторів було напрочуд однорідним, якщо ми порівнюємо зі стартовими умовами функціонування ПЗК. В підсумку “настроювання” контрольної кімнати ПЗК виявилося навіть кращим аналогічних настроювань самих маленьких стаціонарних контрольних кімнат.

Висновки

ПЗК Banzai виявився, мабуть, більш досконалим, чим мій перший ПЗК Manor Mobile в плані моніторного контролю і акустичного дизайну, хоча звукозаписуючий тракт обох ПЗК не мав значних розходжень. Хоча цифрові системи керування та загальна надійність за минулий час дуже зросли, тракт проходження сигналу від мікрофона до магнітофона залишився практично тим же. Однак у плані акустики та моніторного контролю цікаво порівняти те, що можливо зробити зараз із тим, що могло бути зроблене в 1973 році:

  • Зараз ми знаємо набагато більше про психоакустичні особливості моніторного контролю, тому при проектуванні ми можемо враховувати значно більше факторів.
  • Важливість точної та чесної передачі прямого сигналу зараз усвідомлюється набагато краще, тому потрібно більше уваги приділяти тому, щоб він приходив у повній цілості (недоторканим).
  • Набагато краще усвідомлюється всіма важливість взаємодії гучномовця з приміщенням і чудернацькі думки про еквалізацію звучання моніторів з метою компенсації кімнатних відбиттів усе рідше спадають на думку.
  • Спеціалізований акустичний “мертвий шар” (гідробіт, єврорубероід − О.К.), що широко використовувався в ПЗК Banzai, на початку 1970-х був недоступний.
  • Системи звукопоглинаючих пасток для задніх стін в той час тільки зароджувалися і ніколи не застосовувалися в мобільних ПЗК.
  • Це були часи, коли ще не була розроблена концепція “позасередовищних” приміщень; до розробки цієї концепції було ще більше 10 років.
  • 25 років тому ще не існувало невеликих, але високопотужних гучномовців.
  • В той час ще не був узагальнений досвід комбінування різних способів і методів акустичного контролю, що на ПЗК Banzai вже могло використовуватися.
  • Високоякісні тонкі мікшерні пульти “Slimline”, схожі з тим, який використовувався в Banzai (пульт Euphonix), також були недоступні.

Мій перший ПЗК Manor Mobile за станом на 1973 рік був, поза всяким сумнівом, моєю кращою роботою. Зараз, через певний час, легко оглядатися назад і думати “ех, якби…”, але перераховані вище дев’ять пунктів аргументовано доводять, що 25 років тому ще не було передумов, щоб зробити краще, зробити так, як можна зараз.

Це було захоплюючою пригодою.

ПОСИЛАННЯ

  1. Newell, Philip R., Holland, Keith R., ‘A Proposal for a More Perceptually Uniform Control Room for Stereophonic Music Recording Studios.’ Presented at the 103rd AES Convention, New York, (1997). Preprint No 4580
  2. Newell, Philip R., ‘Studio Monitoring Design’. Focal Press (1995).
  3. Newell Philip R., Holland, Keith R., Hidley Tom, ‘Control Room Reverberation is Unwanted Noise’. Proceedings of the Institute of Acoustics, Vol 16, Part 4, pp365-373, (1994)
  4. H Haas, The Influence of a Single Echo on the Intelligibility of Speech. Journal of the Audio Engineering Society, 20, page 146 (1972).
  5. CA Poldy, Loudspeaker and Headphone Handbook. Ed. J Bоrwick. Page 529. Focal Press, Oxford, UK (1994).

Переклад та технічне редагування Олександра Кравченка

Статтю опубліковано в журналі «Install Pro», №18-19 (4/5-2002)

Popularity: 13% [?]

Розповісти іншим:
Digg Google Bookmarks reddit Mixx StumbleUpon Technorati Yahoo! Buzz DesignFloat Delicious BlinkList Furl

Відгуків немає до “Banzai Tale – новий пересувний звукозаписуючий комплекс”

Ваш відгук:

Name (required):
Mail (will not be published) (required):
Website:
Повідомлення (обов'зково):
XHTML: You can use these tags: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Spam Protection by WP-SpamFree