Дещо про моніторинг

Дискусії відносно моніторингу та умов моніторингу не зупиняються ніколи. Буває й так, що вони підштовхуються на хибний шлях штучно, заради отримання конкурентної переваги кимось з виробників. На жаль, для цього часто використовуються так звані “тестування моніторів”. Але чого тут більше: об’єктивності чи солодкої наживки? Спробуємо розібратись.

Ця стаття є компіляцією того, що викладалось в різних статтях та книжках, присвячених студійному моніторингу, але ще не видавалось українською мовою.


Виробники часто відзначають, що їх невеликі моніторні системи не отримують такої кількості редакційних оглядів в спеціалізованій пресі, як більшість інших продуктів. Редактори журналів і багато користувачів звичайно ж люблять переглядати по-справжньому значущі порівняльні тести, однак такі тести часто є недосконалими і суперечливими. Відмінності у звучанні моніторів більші, ніж відмінності в звучанні, наприклад, підсилювачів. І якщо досвідчена людина зможе на підставі специфікації підсилювача знайти потрібну їй інфрормацію, то з моніторами ситуація зовсім інша, так як їх заявлені в специфікаціях параметри погано співвідносяться з тими акустичними характеристиками, що ми відчуваємо. Здавалося б, єдиним дієвим засобом порівняння тут можуть бути тестові прослуховування, але…

Жодна пара моніторів не може підходити у всьому для всіх; як і у випадку з музичними інструментами, різні виробники судять про успіх своєї продукції по тому, як вона  сприймається в середовищі професіоналів. Проте, “легкість” вибору музичного інструменту пов’язана з загальним усвідомленням того, що в кожному разі це суто індивідуальний суб’єктивний вибір зацікавленої людини, в той час як “правильність” моніторів зазвичай є більш об’єктивним і категоричним судженням або, як висловився один виробник, як максимальне наближення до оригінального звучання. Спочатку може здатися, що “ідеальний монітор” підійде під виконання завдань, але це зовсім не завжди так.

Розташування

Перед тим як давати будь-які порівняльні оцінки – в тому числі і невеликим моніторам – необхідно якомога точніше визначити умови їх розташування, установки і приведення в дію, щоб вони відповідали вимогам виробників. У моніторів, які призначені для установки у вільному просторі, виявляться великі зміни в низькочастотному відгуку, якщо вмонтувати їх в стіну. Характеристики будуть відрізнятися і в залежності від розташування стіни: позаду монітора чи збоку від нього. Якщо низькочастотна спрямованість становить 360°, то у вільному просторі низькочастотна вихідна потужність врівноважена таким чином, що в осьовому напрямку загальна характеристика є більш-менш однорідною. Якщо ж за гучномовцем знаходиться стіна, то середні і високі частоти продовжать випромінюватися в фронтальному напрямку як і до цього, а ось низькочастотна енергія (або принаймні значна її частина) не зможе поширитися крізь стіну, тому вона буде повертатися назад в приміщення і тим самим посилювати низькочастотну енергію, яка випромінювалася в фронтальному напрямку. Це призведе до збільшення осьового відгуку приблизно на 3 dB.

Якщо ж стіни будуть встановлені ​​збоку від моніторів, то ми отримаємо такий же низькочастотний підйом в осьовому напрямку, тільки в цьому випадку вся низькочастотна енергія буде відразу подаватися тільки у фронтальному напрямку. Однак в цьому випадку деяка енергія середніх і високих частот може все ж відбиватися від стін, і хоча розподіл енергії в осьовому напрямку буде залишатися досить рівномірним, відбиття короткохвильових середніх і високих частот будуть затримуватися в часі прибуття через додаткову довжину маршрутів їх відбиттів, що знаходиться в набагато більшій пропорції з їх довжинами хвиль, ніж у випадку з низькочастотними відбиттями. Отримані в результаті фазові невідповідності будуть приводити до гребінчастого фільтрування і до розмивання сигналу.

З огляду на всі ці змінні – до яких можна ще багато чого додати, як то близькість кутів або інших структур, що підсилюють низькі частоти, або наявність середньо- і високочастотних відбиттів від rack-стійок з обладнанням – має стати абсолютно очевидно, що будь-яка невелика моніторна система навряд чи буде прослуховуватися хоча б двома слухачами в рівних та однакових умовах. То ж можна тільки поспівчувати виробникам моніторів, які стикаються з валом некомпетентної критики своєї продукції тільки через те, що хтось прослуховував їх монітори в невідповідних умовах.

Першою проблемою в будь-якому серйозному тестовому прослуховуванні є розміщення моніторів в тих позиціях, які визначені їх виробниками і які бралися до уваги при їх проектуванні. Якщо ми, наприклад, зібралися розмістити для тестування шість пар моніторів, то якими будуть наші дії, якщо з’ясується що на розміщення в одному і тому ж місці претендує два монітори або навіть більше? А що робити, якщо при ідеальному розміщенні двох моніторів виявляється, що один з них перекриває напрямок випромінювання іншому?

Взаємодія

Друга проблема: непрацюючі монітори або їх фазоінверторні корпуси – а частіше і те, і інше – можуть резонувати разом з працюючими моніторами, послаблюючи або посилюючи ті чи інші частоти в залежності від їх резонансної природи. Якщо до всіх моніторів підключити підсилювачі і не вимикати їх на час тестування, то деяке електричне демпфірування може виявитися ефективним і значно зменшити вібрацію дифузорів непрацюючих моніторів, проте ми мало що можемо зробити, щоб запобігти резонуванню фазоінверторних корпусів моніторів до тих пір, поки їх фазоінвертори залишаються відкритими. В силу всіх перерахованих вище причин порівняльне об’єктивне тестування навіть двох пар моніторів переростає в дуже велику проблему.

Підсилювачі потужності

Підсилювачі можуть впливати на суб’єктивні характеристики моніторів, тому при будь-яких спробах порівняльних випробувань моніторів потрібно з великою увагою поставитися до того, щоб до кожного монітора був підібраний відповідний йому, перевірений в спільній роботі підсилювач. Якщо провести тестові прослуховування тільки з одним типом підсилювача, то це може виявитися несправедливим по відношенню до деяких тестованих моніторів. Використання невідповідних підсилювачів може вплинути на результати будь-яких порівняльних тестових прослуховувань.

Не слід забувати й про те, що часто наші оцінки визначаються особистою думкою, миттєвим настроєм або мінливим смаком, що жодна моніторна система навіть віддалено не відтворює оригінальне звукове поле.

Недоречними є також порівняння моніторів з hi-fi системами. Так, один інженер намагався порівняти свою hi-fi систему зі студійною моніторною системою, яку йому раніше чути не доводилося. У своєму першому коментарі він сказав, що його домашня hi-fi звучить глибше. Чи було так насправді чи ні – питання. Швидше за все, він просто сприймав їх більш глибоко саме у своїй кімнаті. Коли це розповіли одному з його друзів-музикантів, то він відповів, що цей інженер дійсно довіряє своїй домашній системі і одного разу навіть привозив її в студію на демонстрацію. Цей музикант, заінтригований очікуванням заявленого чудового звучання, попросив звукоінженера включити “мінус”, а сам пішов у тон-зал і почав там грати на барабанах; потім він повернувся в контрольну кімнату і захотів послухати записані барабани через цю чудову акустичну систему.  Але інженер закричав: “Ні! Ні! Не треба! Ти ж спалиш її!” Очевидно, що спроба порівняння цієї системи зі студійної моніторною системою була абсолютно некоректною і лише вводила в оману, тому що hi-fi система з самого початку не відповідала вимогам до студійного моніторингу в плані звукового тиску. Те, що може бути досяжним в маленьких обсягах на невисоких рівнях, не завжди може бути досяжним в великих обсягах на високих рівнях, і тут невеликі hi-fi системи не зможуть відпрацювати так, як великі моніторні системи.

Зробити домашні системи гучнішими і витривалішими не так просто. У більшості фізичних систем пряме масштабування далеко не завжди тягне за собою збереження функцій. Наприклад, у великих приміщеннях стереофонія по-іншому поводиться поза осьовою лінією. Якщо відійти на 5-6 метрів від осі, будучи при цьому на відстані близько 30 метрів від гучномовців, то кутове зміщення буде таким же, як і біля одного або іншого кута мікшерної консолі в контрольній кімнаті; проте в цьому випадку різниця між прибуттям звуку від одного і другого гучномовця буде настільки більшою, що затримка може бути навіть відчутною на слух. Це якраз одна з причин, чому в багатьох великих концертних системах звукопідсилення використовуються центральні кластери: з якогось моменту стерео просто перестає працювати відповідно до очікувань слухачів, якщо тільки вони не знаходяться на центральній осьової лінії.

Не дивно, що моніторинг є однією з найбільш спірних і обговорюваних тем в світі звукозапису, тому що – незважаючи на очікувану багатьма референсність будь-яких внутрішньостудійних процесів – моніторні системи в абсолютному вираженні є неточними, що виражається в існуючих розбіжностях щодо технічних вимог до них. Якщо це відбувається навіть в середовищі експертів, то що вже тоді говорити про студійних звукоінженерів, які через це відчувають себе невпевнено і некомфортно, ніби їм в руки дали рулетку з еластичної гуми.

Одного разу мені зателефонував один чоловік, який запитав, чи не можу я завітати його студію, тому що у нього в студії з моніторингом було щось не те. Він купив пару моніторів Genelec середніх розмірів, які йому дуже сподобалися, коли йому довелося працювати з ними на одній з лондонських студій. Я пішов до нього, і він пояснив мені, що за ці монітори він заплатив значну суму грошей, але виявився дуже розчарованим результатом. Як вони могли настільки відрізнятися від такої ж пари в Лондоні? Акустична обробка контрольної кімнати виявилася мінімальною, що сприяло серйозному забарвленню звучання. Про негайну акустичну обробку приміщення не йшлося, бо саме в цей час на студії реалізовувався один “довгий” проект. Крім того, приміщення було тісним, та й після покупки Genelec-ів грошей вже ні на що не вистачало. Однак мені вдалося-таки надзвичайно порадувати власника цієї студії. Я пересунув монітори всього лише приблизно на метр, як він раптово вигукнув: “Це воно! Це те, що я чув в Лондоні!” Якби це приміщення було іншої форми, розміру або конструкції, то таке рішення було б неможливим. Очевидно, що в своїй первісній позиції монітори збуджували проблемні резонансні моди приміщення. Але в іншому приміщенні могла виникнути ситуація, коли вони могли збуджувати вже інші моди, відмінні від цих; як то кажуть – з вогню та в полум’я.

І ще один випадок. Ця кімната також була занадто “живою”, щоб забезпечити достатню ясність, особливо на середніх і вищих частотах; її форма і розміри були такими, що найкращим рішенням уявлялося зменшення загального часу реверберації до мінімальних значень. У цій кімнаті було велике вікно, через яке приміщення покидала значна частина низькочастотної енергії, так що низькочастотна складова проблеми не була надмірною. Коли роботи по корекції акустики були закінчені, власники студії були в захваті від того, що з’явилась ясность і образність, але тепер вони почали вважати свої монітори занадто “басовими”. Насправді самі монітори такими не були. Справа в тому, що середньо- і високочастотна реверберація приміщення була значно пригнічена, тому вона не сприяла посиленню загальної енергії цих частот в приміщенні. Велике вікно продовжувало випускати назовні частину низькочастотної енергії, тому суб’єктивно все сприймалося як зменшення сприйманого рівня середніх і низьких частот при попередньому рівні сприйняття низьких частот; в той же час, загалом все стало прослуховуватися набагато чіткіше.

У цій студії використовувалися монітори Audix, з фазоінвертором в задній панелі кабінету. Поза сумнівом, такі монітори призначені для інсталяції у відносно вільному просторі. Однак якщо взяти до уваги, що між передньою і задньою стінкою було всього 3 метри, то монітори неминуче могли бути встановлені тільки впритул до фронтальної стіни. Якщо акустична система збалансована виробником так, щоб домогтися відносно рівної осьової характеристики при установці в відносно вільному просторі, то в цьому випадку саме собою зрозуміло, що деяка частина низькочастотної енергії позаду акустичної системи буде втрачена. Якщо ж біля самої задньої панелі такого монітора знаходиться стіна, то вся низькочастотна енергія спрямується вперед, що призведе до надлишку нижніх частот в осьової характеристиці. Але тут нам пощастило, і ось чому.

Завдання фазоінвертора в кабінеті монітора полягало в розширенні низькочастотного відгуку в порівнянні з системами з корпусами закритого типу аналогічних розмірів. Виявилося, що це розширення було зовсім іншим, коли монітори розміщувалися близько біля стіни. З огляду на “жвавість” приміщення до ремонту, особливо на середніх і вищих частотах, “подвійне збільшення” за рахунок фазоінвертора допомагало забезпечити досить однорідний, хоча і “брудний”, частотний баланс, але як тільки поширення середніх і вищих частот було взято під контроль, бас почав домінувати.

При закритті фазоинвертора загальний осьовий баланс повернувся приблизно до того звичного балансу, який був ще раніше, в “живому” приміщенні. Приємно, що власники студії і її звукоінженери визнали, що після переробки приміщення у них значно покращилась загальна якість моніторингу. Якби монітори не мали фазоінверторного оформлення, то подібне коригування була б неможливим, і потрібна була б заміна моніторів.

У першому з двох вищезазначених випадків найлегше було звинуватити Genelec в тому, що у їхніх моніторів дуже великий розкид параметрів, тобто що дві різні пари звучать по-різному. Однак це явна неправда, і у мене була можливість особисто переконатися в найсуворішій технологічній дисципліні в цієї компанії. У другому випадку необізнані користувачі могли б зробити висновок, що, мовляв, характеристика цієї кімнати стала рівною, та ось монітори Audix є басово надлишковими, що теж не було б правдою. До речі, через подібні ситуації на виробників моніторів і акустичних систем часто падає велика кількість абсолютно необгрунтованої негативної критики, тоді як ніякої їх провини тут немає; вина тут виключно тих людей, які неправильно користуються їхньою продукцією. До честі вищезазначених власників студій, їм вистачило розуму спочатку проконсультуватися з фахівцем, замість того щоб приймати поспішні неправильні рішення.

Звукова індустрія рухається швидкими темпами і розвиває сферу домашнього звукозапису – в необроблених і часто взагалі невідповідних приміщеннях. Ця ситуація неконтрольована, і всі ці приміщення є різними. В половині випадків ситуацію тут можна поліпшити за рахунок підбору моніторів під кожне приміщення. Приміщенням з рівною характеристикою можуть підійти монітори з рівною характеристикою і з широкою спрямованістю. Приміщенням з проблемними відбиттями від бічних стін підійдуть монітори з більш вузькою осьовою характеристикою. Приміщенням, в яких монітори повинні розташовуватись в кутах, можуть підійти “басово полегшені” моделі, які компенсують неминучий при цьому підйом низьких частот. З іншого боку, великому приміщенню можуть підійти монітори з дещо надлишковим низькочастотним відгуком, так як низькочастотна енергія здебільшого буде поширюватися далеко і широко. Жодна конструкція моніторів не може однаково добре підійти до всіх цих приміщень. І до тих пір, поки у всіх цих приміщеннях не буде зроблена акустична обробка, нічого на краще не зміниться.

А ще ж і психоакустика…

Абсолютно нерозумно взяти “голе” приміщення без акустичної обробки, напхати його як-небудь устаткуванням за принципом “аби до ручок далеко не тягнутися”, встановити “де вийде” пару недорогих моніторів, і після всього цього ще й розраховувати на адекватні умови моніторингу. Занадто багато людей розглядають звукозапис виключно через призму обладнання. Ця ситуація додатково ускладнюється ще й постійним збільшенням використання повністю електронних або комп’ютерних звуків. При роботі з неіснуючим в природі звуком розбіжності в будь-якій ланці ланцюжка звукозапису не настільки очевидні, як це є у випадку з акустичним інструментом, природне звучання якого можна почути в будь-який момент. Схожі паралелі існують у віртуальній реальності комп’ютерних ігор, які настільки правдоподібно симулюють роботу наших органів почуттів, що в деяких випадках можуть “відвести” вас досить-таки далеко – настільки, що після довгого проведеного за комп’ютером часу на “повернення” в реальність знадобиться певний час. Крім того, люди в студіях іноді настільки занурюються в роботу, що вони починають вірити, що те, що вони чують, і є правда. Насправді, через те, що вони надмірно концентруються на проекті, витрачають багато енергії, сил і емоцій, цей проект сам по собі стає для них існуючою реальністю. Вуха і мозок починають викликати певну реакцію на приміщення, відгук моніторів та інші деталі, після чого навіть набагато більш точні широкосмугові моніторні системи можуть помилково відхилятися як “неправильні”.

Емоційні та психологічні аспекти артистичного процесу, такі як створення музики або звукозапис, означають, що ми повинні бути вкрай обережними в наших оцінках їх об’єктивності. Контроль якості не є художньою функцією. Насправді, це просто одна з небагатьох об’єктивних особливостей всього процесу. Однак не можна прикриватися художніми потребами, коли мова йде про шуми, спотворення, поганий тональний баланс, неприємні звуки або інші недоліки, які можуть вплинути на запис лише тому, що люди раніше не могли почути це в своїх моніторних системах. Оскільки процес звукозапису в даний час дуже часто виявляється в руках людей, які ніколи не працювали на перфектно обладнаних топ-студіях, то їх знання часто є недостатніми. Досвід ними часто накопичується методом проб і помилок на найпростіших системах, а не передається висококваліфікованими фахівцями, як це відбувається в найкращих студіях. Результат може виявитися таким, як зазначалося одного разу в одному британському журналі: “the duff leading the deaf”. Якби більше людей цінувало справжню важливість хорошої акустики і моніторингу, тоді вони б змогли зрозуміти, що ці додаткові витрати є відмінною інвестицією, яка дозволить їм відтепер вичавлювати максимум з наявного обладнання, економити на його дорогих оновленнях та модернізації, а також відчувати радість, легкість, передбачуваність і впевненість під час процесу звукозапису.

Адаптація

Деякі з вищезгаданих психо-акустичних тенденцій відхиляти як неправильні будь раптові зміни, мають візуальні паралелі. Є такий класичний експеримент, коли людині дають окуляри з лінзами, що перевертають зображення догори ногами. Після постійного перебування в цих окулярах протягом тижня людина починає підлаштовуватися до нової “реальності”, і незабаром такий стан речей стає для неї нормальним. Але коли людина зніме окуляри, вона знову побачить перевернуту дійсність, і їй знову знадобиться деякий час для “переналаштування”, перш ніж все повернеться до нормального стану.

Аналогічно, після певного часу, проведеного в приміщенні з працюючим кондиціонером, наш мозок перестає звертати увагу на шум від нього або від обладнання, і тільки коли цей шум раптом припиняється, ми раптово згадуємо про їх існування. Наприклад, до десятої вечора звукоінженер може почати попереднє мікшування, тоді як перед цим він протягом години або більше записував вокальні дублі. З ще свіжим в пам’яті вокалом, він робить задовільне на перший погляд зведення, щоб вже на ранок в жаху хапатися за голову, усвідомивши, наскільки рівень вокалу в загальному міксі занижений. Справа в тому, що мозок інженера поступово пригнічується ритмічною фонограмою, що повторюється, так само, як це було у випадку з пульсуючими повторюваними шумами, що виходять від кондиціонера. І коли звукоінженер приходить в студію після того, як він добре виспався вночі, він реагує на рівень звучання фонограми вже по-іншому – так само, як і на раптово зниклий шум від кулерів або кондиціонера.

Згадані тут приклади можуть значно допомогти в поясненні того, чому так легко люди можуть пристосовуватися до незадовільного моніторингу; а страждають і сильно розчаровуються від цього в підсумку звичайні покупці нашої продукції.

Наслідки реальних тестових прослуховувань

Виробники моніторів шукають незаповнені ніші ринку, щоб зайняти їх своєю продукцією. Існує велика кількість моніторів, і там, де контроль приміщення акустичними засобами з якихось причин неможливий, доступний вибір таких систем є абсолютною необхідністю. Тестові прослуховування з великою кількістю моніторів і залученням шанованих звукоінженерів і продюсерів можуть бути дуже привабливим рекламним ходом або цікавим заходом для редакцій спеціалізованих журналів, які потім опублікують великі статті про це; однак на практиці користі від цього дуже мало. Навіть якщо вдасться подолати проблеми, пов’язані з позиціонуванням, управлінням і інтерференцією від інших пристроїв, від тестів і далі буде мало користі. Прослуховування в будь-якому іншому приміщенні може дати зовсім інший результат, оскільки можуть виявитися іншими або музичні фрагменти, або налаштування, або підсилювачі потужності, або щось ще і ще. Єдиним промінчиком світла в кінці цього темного довгого тунелю є перспектива цифрової обробки сигналів з допомогою адаптивних цифрових фільтрів і моделювання затримки. Деяка іронія тут є в тому, що чим більш лінійною виявиться комбінація “приміщення/монітор”, тим краще вона підходить для корекції, але при цьому тим менше її потребує! У той же час цифровий та/або акустичний контроль навряд чи стануть нормою в домашніх студіях, тому потрібен великий вибір невеликих моніторів, щоб в кожному окремому випадку можна було підібрати найбільш підходящу пару. Оскільки всі монітори і приміщення є  по-своєму “неправильними”, то люди самі підбирають собі той варіант, який їм здається “найменш неправильним”. Це не виключає прогресу і не перешкоджає йому в пошуках більшої “правильності”, але поширення серед користувачів певних знань може вберегти їх від неприємностей і уберегти їх гроші, а також захистити багатьох виробників від надмірної, недоречної і дурної критики їх продукції – найчастіше дуже гідної продукції. Уже навіть цих причин достатньо, щоб будь-які тестові прослуховування з метою визначення “кращого” монітора можна було б з імовірністю 90% вважати недійсними. В той же час, відмінності моніторних систем ні в якій мірі не виправдовують використання відверто поганих моніторів і поганих умов моніторингу в необроблених приміщеннях. Основною причиною жахливого звучання міксів є якраз погані моніторні системи.

Тенденції в моніторингу

Студійні монітори зазвичай розробляються таким чином, щоб забезпечити високий рівень звукового тиску, “як в реальному житті”; при цьому само собою передбачається, що вони будуть використовуватися в приміщеннях з відповідним рівнем акустичного контролю. Їх прослуховування не завжди є приємним, але в цьому не може бути нічого дивного, якщо розглядати монітори як останній етап контролю якості. Контроль якості раніше був в руках досвідчених професіоналів, які знали переваги і недоліки всього наявного обладнання, а великі і малі монітори використовувалися ними – залежно від конкретних обставин – таким чином, щоб інженери могли краще почути цікаві для них деталі. Розвиток домашнього звукозапису відсунув багатьох кваліфікованих фахівців, натомість почали працювати любителі. Подальший успіх декого з них призводив до того, що вони  з’являлися в професійних студіях, привносячи в них свою любительську практику. Багато хто з них так і не “зрозумів” великі моніторні системи і продовжував навіть там працювати зі своїми маленькими моніторами або домашніми акустичними системами.

Звичайно, зводити за допомогою невеликих побутових акустичних систем часто набагато легше; низькочастотна складова у них зазвичай недостатня для точної оцінки прослуховуваного матеріалу, а прозорість і загальна нейтральність така, що часто вони не в змозі показати небажані фазові і гармонійні спотворення, здатні спаплюжити запис. Це нагадує страусину тактику “ховання голови в пісок”. Звичайно, мікшувати так набагато легше. На жаль, такий стан справ був справжнім лихом для тих, хто купив перші високоякісні hi-fi системи і почув на них все те “невичищене сміття”, яке не почули в студії. Все це призвело до нинішньої ситуації, коли, незважаючи на неухильне поліпшення технології, розбіжності в тональному балансі, а також різкість і агресивність в сучасних записах почали проявлятися частіше, ніж будь-коли раніше.

Вплив звукового тракту

Поганий моніторинг є джерелом проблем не тільки в домашніх студіях; він також дозволяє багатьом виробникам мікшерів відійти від дотримання стандартних електронних схем, через що після проходження через консоль відкритий прозорий звук стає закритим, плоским і тьмяним. Cтупінь помітності цієї деградації звуку прямо пропорційна якості моніторингу та нейтральності приміщення. Якщо це проявляється навіть на виходах “monitor returns” мікшера, то що вже тоді говорити про його канальні лінійки. На жаль, за допомогою моніторів NS-10 або схожих такі відмінності зазвичай не помітити.

NS-10

В силу різних причин монітори Yamaha NS-10 стали референсними. Розумні інженери цілком справедливо використовують NS-10 в якості відправної точки, але при цьому вони не роблять з них ікону. Справді, особисто я виступаю за їх використання в якості відправної точки, так як це все ж краще, ніж коли таких точок опори немає зовсім. На жаль, ще багато людей в нашій індустрії продовжують ставитися до цих моніторів, як до ікони, навіть якщо вони соромляться це визнавати в компанії досвідчених фахівців.

Наскільки я можу здогадатися, монітори NS-10 вийшли настільки вдалими тому, що їх звучання мало пробивну силу, що дуже подобалося музикантам під час запису; ці монітори привнесли в процес звукозапису відносну стабільність, а зроблені з їх допомогою мікси досить непогано відтворювалися схожими за формою і розмірами побутовими акустичними системами, які займають значну частку ринку. До того ж, вони були відносно дешевими! Але була тут і зворотна сторона. Спотворення були відносно високими. Фазовий відгук не був достатньо хороший. Низькі частоти практично були відсутні, а здатність при відтворенні деталей залишала бажати кращого. Коротше кажучи, намагатися відшукати в записові прозорість і нейтральність за допомогою цих моніторів – марна трата часу, тому будь-які нюанси, помітні за допомогою високоякісних моніторів, тут будуть просто втрачені. Однак будь-які проблеми, що виникають при роботі з моніторами NS-10, ні в якому разі не є виною фірми Yamaha. Це приблизно те ж саме, що звинувачувати фірму Rolls Royce в відсутності тяги на їх автомобілях тільки лише тому, що комусь стукнуло в голову з їх допомогою зорати поле. Акустичні системи NS-10 не розроблялись для тих цілей, де вони насправді використовуються, і навіть їх версію “Studio” фірма Yamaha змушена була випустити в значній мірі через різко збільшений споживчий попит, а не через свою власну концепцію дизайну. На захист цих моніторів я можу сказати, що не знаю інших більш репрезентативних моніторів за ці гроші.

Вартість реальності

Прогрес в розробці акустичних систем і моніторів набагато помітніший, ніж у мікрофонних технологіях за той же період часу, але, на відміну від ситуації в світі електроніки, він не приніс значного скорочення витрат в реальному вираженні. Хороші акустичні системи та монітори все ще є досить дорогими, тому що в цій сфері нікому ще не вдалося знайти спосіб зробити їх хорошими і дешевими.

Однак значення моніторів в процесі звукозапису є настільки важливим, що викликають щире здивування випадки, коли при розгляді бюджету студії на монітори виділяються кошти за залишковим принципом. Як таке може бути? Я впевнений, що в більшості випадків звукозапису можна обійтися без одного-двох процесорів, а зекономлені на цих приладах гроші куди як вигідніше витратити на кращі монітори, щоб згодом домагатися набагато кращих загальних результатів. У психологічному відношенні – з точки зору недосвідчених людей – монітори не сприймаються ними як елемент тракту проходження сигналу, а тому і здаються менш важливими. Насправді ж монітори є невід’ємною частиною ланцюжка звукозапису, оскільки вони безпосередньо впливають на людину або людей, які керують цим ланцюжком. Якщо до вас прийшов “професійний” столяр зі зношеною, гнутою і деформованою рулеткою, то в цьому випадку можна зробити тільки два висновки: або це був простий дроворуб, або виготовлені меблі будуть кривими і невідповідними.

Той факт, що хороші монітори є дорогими, не може бути виправданням для їх ігнорування. І якщо ваших спонсорів цікавить передбачуваність результатів, то хорошим моніторам альтернативи немає і бути не може. Дивно, що музична громадськість досі терпить жахливий різнобій в частотному балансі такої великої кількості музичного матеріала. Якщо раніше подібні недоліки можна було б списувати на недосконалість грамплатівок або магнітофонних касет як носіїв, то з широким розповсюдженням компакт-дисків і т.п. нарікати більше нема на кого. Насправді частотна смуга нижче 60 Hz в основному знаходиться поза контролем, тому що в багатьох випадках на студіях просто відсутні можливості чути такі частоти. Через це регулюванням помилково піддаються гармоніки в районі частоти 150 Hz, в той час як основний тон на частоті близько 40 Hz може виявитися недоторканим лише тому, що його просто не чули. В результаті ті меломани, які купують дорогі hi-fi системи для насолоди музикою і наближеним до студійного звуку, чують той брак, який повинен був бути почутий і виправлений в студії – ще до того, як продукція потрапила на прилавки магазинів!

Аудіофільна громадськість за короткий час змінилася дуже серйозно, тоді як в студіях продовжують працювати на моніторах вартістю в еквіваленті в десяток-другий компакт-дисків. З огляду на загальну заклопотаність цим питанням і величезний обсяг світового ринку, можна бути впевненим, що якби була можливість виробляти невеликі високоякісні монітори дешевше, то безумовно хтось цим би вже скористався. У той же час, якщо так багато людей називають себе професіоналами в сфері звукозапису, то тоді їм слід звикнути до визнання професійних реалій, а саме: хороші монітори є абсолютно необхідним інструментом, і дешевими вони бути не можуть!

Нинішнє ставлення людей до моніторингу блокує прогрес і робить ведмежу послугу для всіх залучених до процесу – від музикантів до покупців-меломанів. Великі і малі монітори повинні використовуватися в поєднанні один з одним. Практично неможливо зробити правильні висновки, використовуючи лише одну систему. Невеликі монітори ближнього поля є хорошим орієнтиром, яким може бути звук з невеликого радіоприймача. Крім того, якщо одна моніторна система звучить хоч трохи голосніше іншої, то суб’єктивно буде відчуватися більша присутність нижчих і вищих частот, ніж в більш тихій системі. Загальний тональний баланс на якомусь одному рівні гучності не буде таким же на будь-якому іншому рівні. Відсутність спотворень часто сприймається як відсутність гучності. Все це є прямими функціями слухового сприйняття людини, і з цим ми всі змушені рахуватися. Кваліфікований і досвідчений студійний персонал завжди робить поправку на це, але, в будь-якому випадку, він ніколи не приймає ніяких важливих рішень, ґрунтуючись тільки на інформації від однієї пари невеликих недорогих моніторів.

Висновки

Як і чому філософія недорогих маленьких моніторів перетворилася для багатьох користувачів в “слово Боже”? Можливо тому, що вони зайняли свою нішу між “моніторним” і “хай-файним” звучанням, а їх розміри найбільш точно відповідали потребам і очікуванням. Можливо, вони і справді грають дуже корисну роль, щоб стати моніторами, що орієнтуються на якесь усереднене звучання; іншими словами, чимось на зразок сполучної ланки з побутовим обладнанням. Як би там не було, але в силу багатьох причин, описаних вище, роль цих моніторів у багатьох випадках ставала надто вже домінуючою.

На жаль, в подібних ситуаціях дуже багато дефектів звучання залишаються невиявленими і не почутими, якщо тільки в зв’язці з цими моніторами не використовується пара більш чутливих і детальних моніторів. Чи можна займатися художньою фотографією з постійно запітнілим об’єктивом? Чи може художник працювати брудними пензликами і при поганому освітленні? Чи може скульптор працювати тупим зубилом? Жоден художник не зможе проявити дрібні деталі, якщо він обмежений інструментами; відповідно, жоден звукоінженер з неадекватними моніторами не може точно знати, що ж насправді він виробляє – незалежно від того, наскільки легко з цими моніторами працюється!

Навіть з урахуванням великих відмінностей в думках людей щодо “правильності” звучання, це не може бути причиною таких разючих відмінностей в тональному балансі в звучанні різного музичного матеріалу. Велика частина провини в цьому полягає в поганих умовах моніторингу. Якщо обмежена відкритість і прозорість звучання моніторів будуть сприйматися як норма, це призведе до того, що виробники мікшерів почнуть спрощувати схеми і економити на тракті проходження сигналу. Я настійно рекомендую персоналу студій провести для себе такий невеликий тест: використовуючи пару високоякісних моніторів – великих і малих – підключити CD-плеєр спочатку безпосередньо до великих моніторів, а потім до них же через вихід мікшера “stereo returns”. Якщо ви почули якусь різницю в якості або прозорості звучання, повторіть все те ж саме з невеликими моніторами. Якщо зараз ви різниці в звучанні не почули – задумайтеся!

Монітори є останньою ланкою в ланцюзі контролю якості, і монітори ближнього поля повинні просто зайняти своє місце в цьому процесі – без будь-якої підлесливості або домінування – якщо ми хочемо бути справедливими по відношенню до меломанів, які купують нашу продукцію, які врешті-решт є тими людьми, які платять зарплату всім нам, хто працює в індустрії звукозапису!

Popularity: 2% [?]

Розповісти іншим:
Digg Google Bookmarks reddit Mixx StumbleUpon Technorati Yahoo! Buzz DesignFloat Delicious BlinkList Furl

Коментарі не передбачені.