Гергієв: звукопідсилення класики

Вперше після 20-літньої перерви в Києві виступив Симфонічний оркестр і хор Маріїнського театру під керівництвом легендарного диригента Валерія Гергієва. Особливість цього виступу в тім, що відбувся він на сцені престижної естрадної площадки і тут досить важливу роль зіграло якісне звукопідсилення. Недільний концерт, який пройшов у Палаці культури “Україна”, надовго запам’ятався киянам − це було справжнє свято для шанувальників музики і високого мистецтва

На сцені головного концертного залу країни були блискуче виконані увертюра-фантазія “Ромео і Джульєтта” Чайковського, кантата для хору та оркестру “Олександр Невський” (солірувала співачка Катерина Семенчук) та “Картинки з виставки” Мусоргського. Ці добутки обрані не випадково − вони є “золотим” репертуаром знаменитого диригента Костянтина Симеонова, чия творчість була пов’язана і з Україною, і з Росією, пам’яті якого петербуржці присвятили свій нинішній виступ. Київська компанія Zinteco, можна сказати, “прописалася” в ПК “Україна” − майже всі вимогливі до якості звуку концерти проходять з її участю. За останні три роки в цьому залі персонал і звукове обладнання фірми забезпечували концерти таких музикантів як Джо Кокер, Брайан Адамс, Емма Шапплін, Хуліо Іглесіас, Duran Duran, а також українських і російських зірок. Групи Scorpions та ELO представляли тут свої програми за участю симфонічних оркестрів при активній підтримці звукового відділу Zinteco.

Коли в плані фірми з’являються такі серйозні проекти, як концерт симфонічного оркестру на самій престижній сцені країни, − це радує й хвилює одночасно − успіх означає славу, але навіть невеликі недоліки в роботі можуть викликати масу претензій, що негативно позначиться на іміджі компанії в очах громадськості. Це вже не рок + симфо, тут в основі оркестр і добутки великих композиторів, тому підходи до озвучування повинні враховувати специфіку. Надихнувшись перспективою працювати з видатними академічними музикантами, ми розробили зовнішній вигляд сцени з круглим екраном у центрі в глибині та “нанизали” на цю сценічну ідею технічні рішення, які відповідають класичній культурі. Ніжні, плавно мінливі кольори, переливи світла на декорі “задника”, що надають відчуття казковості тому, що відбувається на сцені − все це, звичайно, дуже важливо. Але найбільше хочеться розповісти про звук, адже забезпечити природне звучання симфонічного оркестру в неприродному для нього акустичному середовищі (а саме так поставили завдання організатори дійства) не тільки складно, але й цікаво.

У мене як у звукового дизайнера проекту було нестандартне завдання − підсилити та донести до глядача первинне звучання оркестру та хору. Фактично пропонувалося зробити те, що за твердженням прихильників класичної музики, тільки погіршує звучання. Адже якими б довершеними не були технології, звучання симфонічного оркестру через акустичні системи, та ще й в естрадному залі не зрівняється з його природним, живим простором. Звукопідсилення рок- і поп-концертів має свої особливості, а робота з класичною музикою − свої. Тому, після численних порад та безлічі проведених дискусій, ми прийшли до висновку, що для успішного озвучування акції наші рішення повинні бути нестандартними. Наша мета − всього лише підсилення, а ніяк не прикрашання і ми постаралися передати звукову палітру Гергієва та його оркестру якомога точніше. В понеділок вранці газети повідомили, що це вдалося.

Акустичні системи

Через те що дизайн сцени передбачав сильний центральний акцент − екран, що показував маестро у роботі − про підвіс центрального каналу, неодноразово використаного раніше, не могло бути й мови. На мій погляд, центральний канал досить корисний для відтворення просторової будови звукової палітри, але він заслонив би зображення та значну частину хору від балкону, який розташований у ПК досить високо. Як виявилося в ході настроювання, непогану службу послужив хоч і малопотужний, але цілком дієздатний, “місцевий” центральний кластер.

Стандартним поп- і рок-рішенням, багаторазово перевіреним у складних архітектурних умовах залу, була портальна схема, згідно з якою в кожному порталі – два ряди турових систем EAW KF850, по три у кожному, з додатковим розкриттям в 5 градусів між бічними стінками, і нижній ряд систем нижнього заповнення KF855 або KF650. На концертах популярної та рок-музики рішення щодо розташування в три ряди виявлялося оптимальним. Верхній ряд вивернутих нагору на 10…12° систем сприяв влученню прямої звукової енергії на балкон, другий, ледве звернений донизу (-3…5°), робив теж для підбалконної та середньої частини партеру, третій – заповнював середньо/високочастотну картинку всього простору партеру до сцени. Завдяки розриву між верхнім і середнім рядом відзвук від поверхонь, укладених між партером і балконом, вдавалося трохи зменшити. Субвуфери звичайно ставилися в бічні стеки на максимальному віддаленні один від одного − для задовільного перегляду сцени.

Звукооператори Андрій Карпенко і Олексій Білий конфігурують обладнання

Але цього разу вирішено було відійти від традиційної концепції на користь природності звукової передачі. Для симфонічної музики відгук приміщення має важливе значення і зменшувати відзвуки від поверхонь залу не було потреби. Портал був сформований тільки з двох рядів − при такому рішенні озвучування стало більш рівномірним від сцени в глибину залу, без помітних провалів під час пересування, хоча потужність за рахунок цього зменшилася майже вдвічі. Такий великий оркестр здатний звучати голосно сам по собі, тому передні ряди фактично одержували природний звук, і я вирішив максимально зберегти таке положення речей. По фронту сцени перебували чотири маленькі стовпчики: два − близько до центру і два – по краях, в які можна відправити будь-який мікс, так, про всяк випадок. Далі перших п’яти рядів, де прямий звук починає слабшати, вирішено було плавно перейти від “живого” звуку до посиленого і “захопити” аудиторію краєчком діаграми спрямованості нижнього ряду підвісних систем, і так аж до партеру під балконом. Склавши портал із чотирьох KF850 (перший ряд) і п’яти KF650 (другий ряд), вирішили підняти його вище звичайного, причому верхній ряд повинен був дивитися строго прямо, без нахилу. Таке рішення давало кілька переваг: по-перше, більш рівномірне озвучування партеру та, як потім виявилося, балкону (!!!), по-друге, забезпечило вищевказану плавність переходу від природного звуку до посиленого. Цим вдалося домогтися вирішення проблеми, яка і раніше завжди хвилювала мене в цій залі − забагато високої середини в першій частині партеру та нестача цих частот в задній частині, де й перебуває звукооператор. Навіть вимикання нижнього ряду downfill-систем не допомагало: різниця відстаней велика і верхні ряди систем посилають занадто багато енергії в цьому діапазоні під кутом 40° донизу. До того ж звук тут стає неприродним (ще б пак, ми перебуваємо поза паспортними кутами вертикального охоплення системи), і тому вирішили знову включити системи downfill, щоб скрасити ситуацію та забезпечити сигнал повного діапазону в ближній партер. В цей раз, піднявши портал вище звичайного за рахунок відсутності одного ряду, ми одержали більш рівномірний розподіл гучності та, головне, тембру звучання. Став у нагоді нижній ряд нахилених на партер систем − їх гучністю і регулювали цей самий “перехід”…

Дотик до прекрасного − Юрій Сосновський пробує себе як звукооператор

Інша проблема, яка не давала спокою особисто мені, але в цілому не стояла гостро на поп-концертах − це розташування субів. Уявіть собі, що Вам доведеться провести дві години поблизу працюючого на повну потужність стека низькочастотних систем, що розвиває звуковий тиск більше 144 Дб на відстані 1 м. До найближчого глядача − 3-5 м, до найдальшого − 35-37 м, і через відносно слабку спрямованість субів про рівномірність озвучення не може йти мови − для глядачів біля сцени завжди дуже багато низьких частот, в той час як на гальорці (де перебуває пульт) і особливо на балконі суббасові системи не в балансі з підвішеними басовими гучномовцями. Крім того, час приходу басових (зверху) та суббасових (внизу) частот у кожній точці залу виявляється різним, і на частоті розподілу при прослуховуванні по залу виходять різні провали − басові ноти звучать з різною гучністю. Так, це можна компенсувати затримкою між субами та сателітами, але це позначиться позитивно лише на одній лінії аудиторії, але ніяк не на всій площі, що озвучується. На класичному концерті ми вирішили цю проблему радикально − знайшли можливість підвісу субвуферного стека. При такому розташуванні рівномірність басових нот покращилася − сполучення між 15” та 18” динаміками стало одночасним по всьому залу.

Як ви, напевно, здогадалися, в цьому залі вже є місцева звукова система, яка використовується не завжди. Поруч з місцевим підвісом систем звичайно підвішується портал рент-компанії, що приїздить, чим звужується стереобаза. Так ми зробили й цього разу, тільки от між старим і новим порталами вже не виявилося місця для субів. Вертикальна лінійка з чотирьох SB1000 була підвішена між місцевим порталом і бічною стіною залу, благо, ширина простору дозволяла це зробити. Уявляєте собі, скільки обладнання бачить глядач, що прийшов на концерт? Він же не знає, що більше половини відключено!

Олексій Білий за мікшерами телевізійної подачі

Підвіс субів дав дуже багато, різниця відстаней до ближніх і далеких місць скоротилася. Так, віддача дещо впала, зате імпульсні характеристики звучання, особливо ударних інструментів, суб’єктивно стали набагато кращими завдяки більш якісному сполученню з НЧ-смугою. Вертикальний стек субів розміром в 2,5 метри отримав слабку, але відчутну спрямованість на частотах 60..80 Гц, що нам і треба − люди на гальорці, у партері та на балконі одержали приблизно однаковий низькочастотний вплив і, що найважливіше, передні ряди і сцена не були “засмічені” супернизькими частотами.

Уперше в нашій роботі ми вирішили використати деякі групи місцевої звукової системи. Справа в тому, що німецькі інсталятори у свій час не пошкодували зусиль і крім бічних порталів у залі було ще три прихованих за панель верхнього “козирка” балконних кластера та маса інших джерел звуку в стінах, стелі і т.ін. Завдяки роботі вже українських інженерів недавно з’явився невеликий центральний кластер, укріплений на нижньому «козирку» та спрямований на ближній партер − от його та ще плюс балконні групи й вирішили використовувати. Треба сказати, що ці системи − цілком професійна техніка, на жаль, точне позиціонування систем не можливе, та й забагато часу пішло на еквалізацію цих груп АС. Благо, музиканти приїхали пізніше зазначеного і у нас був час ще раз все перевірити та послухати. Настроївши як свої, так і місцеві окремі групи, ми почали репетицію і стали посилати весь майстер-сигнал у портали з невеликим підмішуванням у центр голосу солістки. До балконних систем подавали той же “майстер”, але набагато тихіше, ледве помітно для створення своєрідного “об’єму” для слухачів на балконі. Дуже не хотілося, щоб балконні системи інтерферували з портальними та додавали “каші” у партері, де були добре чутні, незважаючи на своє балконне призначення. Виявилося, що звук на балконі не постраждав.

День підготовки і репетиції закінчився. Наступного дня треба було довести настроювання системи до найбільш природного звучання за побажаннями присутніх у залі музикантів. Ослаблення ВЧ-драйверів нижнього ряду систем зменшило різкість звуку в центрі партеру, додало легкості та піднесеності звучанню у всьому залі. Мікшувати було одне задоволення − більшість часу ми (Олег Ступка, Андрій Карпенко і я) стояли і слухали музику, лише іноді поправляючи рівні деяких інструментів. Динаміка виконання у Гергієва найширша − від ледь чутного співу скрипок до емоційного вибуху всього оркестру, під час якого гучність порівнянна з естрадною.

Сцена

Сотня музикантів симфонічного оркестру в безпосередній близькості до звукопідсилювальної системи − дуже нестабільна ситуація, в якій досить складно отримати прийнятне звучання. Тому вирішено було “знімати” кожний інструмент якнайближче, щоб одержати максимальне посилення та чіткість сигналів. Всі струнні знімалися конденсаторними мікрофонами С414 та С451, по одному на два інструменти і тільки контрабаси підсилювалися через динамічні AUDIX D6, причому на шість інструментів доводилося п’ять мікрофонів. Динамічні мікрофони з надлегкими мембранами D1 і D2 були зосереджені на “дереві”, по одному на два інструменти, набори з різних конденсаторних і динамічних мікрофонів працювали з перкусією. Хор, що складався приблизно з 60 осіб, знімався старими С3000 (6 штук). Усього близько 80 мікрофонів плюс ведучому і два радіомікрофони для урочистих моментів.

Важливу роль в якісному звучанні інструментів зіграли представники дирекції оркестру: почувши думку техніків про те, що потрібне поглиблення всього сценічного плану для зменшення зворотного зв’язку через портали та для кращої освітленості хору, вони відразу пішли назустріч і весь оркестр і хор були зрушені вглиб сцени максимально. З професіоналами завжди легко працювати. Передня частина сцени глибиною 3 м залишилася вільної, що було на руку телеоператорам.

Мікшери

В пультовій зоні розташовувалися два 40-канальних пульти − Crest X-VCA і Soundсraft Vienna II. На першому міксувались струнні, челеста та перкусія, на другому − дерев’яні, мідні духові, хор, соло-вокал і службові мікрофони. Він також слугував для роздачі сигналів на різні групи процесорів і АС. Для телевізійної роздачі за пультовою зоною, в звуковій кімнаті залу працювали ще два компактних пульти: Crest XR20 і XRM. Обробку сигналу для подачі на АС здійснювали чотири процесори XTA DP226, в яких створювалася і вся необхідна еквалізація, затримка та поділ смуг. Два процесори ефектів Lexicon PCM70 використовувалися для створення просторового архітектурного ефекту. Гарні відгуки цінителів музики, звичайно ж, утішні, але набагато важливішим для нас була власна оцінка того, що зроблено. Наша робота повинна бути непомітною і концерт Петербурзьких віртуозів ще раз довів істинність цього твердження − вся увага на сцену, нуль уваги на звукорежисера. Навіть в антракті.

Список використаного звукового обладнання

Акустичні системи:

  • EAW KF850EF – 8
  • EAW KF650e – 10
  • EAW SB1000e – 8
  • EAW JH15 – 4

Підсилювачі:

  • Crest Pro 6001 – 6
  • Crest Pro 7301 – 8
  • Crest Pro 8001 – 6
  • Crest Pro 9001 – 18

Мікшерні пульти:

  • Soundcraft Vienna II майстер-консоль – 1
  • Crest X-VCA струнні, ударні – 1
  • Crest XR20 подача на телебачення – 1
  • Crest XRM подача на телебачення – 1

Обробка сигналів:

  • XTA DP226 процесори звукової системи – 4
  • BSS FCS960 майстер-еквалайзер – 1
  • BSS FCS960 – 4
  • LA Audio DigEQ цифровий еквалайзер – 1
  • LA Audio DigEQ Slave – 1
  • Dbx160 – 4
  • Dbx 166 – 4
  • Drawmer MX40 – 2
  • Lexicon PCM70 – 2
  • Yamaha SPX1000 – 2

Мікрофони:

  • AKG, Audix, Bruel&Kjaer

Радіосистеми:

  • Shure U2 UHF – 4

Popularity: 17% [?]

Розповісти іншим:
Digg Google Bookmarks reddit Mixx StumbleUpon Technorati Yahoo! Buzz DesignFloat Delicious BlinkList Furl

Відгуків немає до “Гергієв: звукопідсилення класики”

Ваш відгук:

Name (required):
Mail (will not be published) (required):
Website:
Повідомлення (обов'зково):
XHTML: You can use these tags: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Spam Protection by WP-SpamFree