Що еквалізуємо?

“Використовуємо еквалайзер для корекції акустики приміщення”. Як часто вам доводилося чути подібні фрази?

Відомо, що звукоінженери користуються фільтрами еквалайзера для отримання необхідного звучання акустичної системи в залі. Багато залів не найкращим чином впливають на звук, а еквалайзери являються найдоступнішими та швидкими «ліками». Як саме користуватися еквалізацією − на цю тему існує маса рекомендацій та думок. Можна скористатися генератором шуму й аналізатором, або просто рухати повзунки, “поки не зазвучить”, прослуховуючи знайомий музичний матеріал. В кожному разі, варто поставити собі питання: Що ж ми насправді вирівнюємо? Чи стає звук після цього кращим?

Існує багато розбіжностей з питань коригування факторів впливу приміщення на звук, однак очевидно, що змінити акустику залу еквалайзером неможливо. Багато інженерів жартують, що для цієї мети набагато краще підходить бульдозер, або, в окремих випадках, дуже великий важкий молоток! Еквалайзером можна відкоригувати амплітудно-частотну характеристику (АЧХ) самої акустичної системи (АС), а це вже позначиться певним чином на характері звучання, чи то в залі, чи в безлунній камері.

Говорячи про власну АЧХ акустичної системи, ми маємо на увазі частотні властивості звукового поля АС, що вимірюються в безлунних умовах. АЧХ характеризує якість передачі, що забезпечує система, а саме, якість перетворення сигналу з електричного виду в акустичний, − на скільки отриманий звук буде схожий на вихідний електричний сигнал за тембром? Якщо розмістити цю АС в акустично «живе» середовище, де присутні відбиття, «безлунна» АЧХ зазнає змін, − з’являться провали та підйоми, викликані різними резонансами та відбиттями від поверхонь залу. Отже, змінилися передавальні властивості системи.

Під системою тут і далі розуміється система передачі звуку, а саме, мікшерний пульт − АС (або кластер) − повітря − приміщення − вимірювальний мікрофон. Задамо питання – чи можна виправити еквалайзером зміни, які виникли при перенесенні АС із безлунної камери в «живий» зал та й взагалі, де та межа, за якою еквалайзер вже не може дати позитивних результатів при настроюванні звуку в приміщенні?

Що “вирівнюють” еквалайзерами?

Уявимо собі якусь АС з рівномірною (або іншою бажаною нам) власною АЧХ, тобто вона сама по собі не має потреби в будь-якій корекції та повністю задовольняє наші звукові вимоги. Існує три види взаємодії, які спотворюють бажану АЧХ, роблять її, як би це краще сказати, “нееквалізованою”, нерівномірною.

Рисунок 1. Частота 1 кГц, 1/3-октави: а) характеристика спрямованості однієї АС, б) характеристика спрямованості кластера, що складений з двох таких же систем, встановлених одна до одної під «оптимальним» кутом. Відповідні АЧХ звукового поля в двох точках: на осі системи та кластера довільне розташування. Три пелюстки та два провали діаграми спрямованості, які є наслідком взаємодії звукових хвиль. Їх ширина та кількість буде залежати від частоти

Перший вид взаємодії − між двома та більше акустичними системами. Коли додається друга АС, створювані обома системами хвилі взаємодіють між собою. Така комбінація рознесених джерел звуку призводить до появи великої нерівномірності АЧХ звукового поля в просторі. Це правдиво для всіх типів АС і для будь-яких конструкцій масивів, незалежно від упевнень в протилежному з боку маркетингових відділів фірм-виробників. Рисунок 1 ілюструє, як діаграма спрямованості кластера з двох систем відрізняється від діаграми спрямованості однієї аналогічної АС.

При зміні частоти провали в діаграмі спрямованості будуть зміщатися. Взаємопроникнення двох звукових хвиль призводить до своєрідного «гребінчастого фільтрування» частотної характеристики в кожній окремій точці повітряного простору, причому графік цієї характеристики змінюється залежно від різниці відстані між двома АС. При додаванні нових АС у цей кластер нерівності АЧХ пропорційно зростають.

Друга категорія − це взаємодія АС і приміщення. Зустрічаються такі назви цієї категорії, як сполучення (coupling), відбиття, луна, реверберація. Механізм виникаючих спотворень у цілому схожий на взаємодію між АС, який описаний вище: прямі хвилі від джерела взаємодіють з відбитими хвилями, а поверхні, які відбивають, виступають тут вторинними джерелами звуку. Звучання системи в залі зазнає гребінчастої фільтрації та змінюється в залежності від місця розташування, оскільки при пересуванні постійно змінюється різниця ходу прямого та відбитого звуку.

Обидва вище зазначених феномени є результатом підсумовування безлічі акустичних хвиль, які поширюються в різних напрямах і з різним часом запізнення. Тому, методи діагностики проблем, які виникають від цих видів взаємодії, перегукуються між собою.

Рисунок 2. Ілюстрація взаємодії акустичної системи та відбиттів в приміщенні: картина звукового поля на частоті 500 Гц та його АЧХ: а) при відсутності відбиттів, безлунна камера, б) при наявності однієї відбиваючої стіни, в) в оточенні чотирьох відбиваючих стін, Спостерігайте за збільшенням нерівномірності характеристик при додаванні відбиваючих поверхонь

Третій тип взаємодії пов’язаний з мінливими атмосферними явищами: мінливою різницею температур, вологістю, вітром і поглинанням звуку в повітрі. Вплив цих факторів в порівнянні з першими двома невеликий, тому ми не будемо торкатися їх в цій статті.

Що ж стосується перших двох − чи можливо вирівняти ці нерівномірності АЧХ звукового поля за допомогою еквалайзера? Відповідь на це питання  і «так», і «ні». Вплив вищезазначених проблем можна частково зменшити завдяки еквалізації, що дозволить лише наблизитися до відтворення вихідної, бажаної АЧХ нашої ідеальної системи. Справді, якщо еквалайзер був би зайвий − чому ж тоді це один з найбільш затребуваних приладів за півсторічну історію звукопідсилення? Але на практиці, успішна корекція АЧХ можлива при використанні еквалайзера в сукупності з іншими не менш важливими засобами − такими як модернізація архітектури, точний вибір акустичних систем та напрямок їх випромінювання, регулювання взаємних затримок і рівня.

Наскільки піддається еквалізації проблема взаємодії АС і приміщення? Дискусії з цього приводу тривають вже близько 20 років. В цій суперечці не на жарт зійшлися прихильники двох різних методик акустичних вимірів. Справа в тому, що, крім усього іншого, ми коректуємо вплив приміщення на звукову систему. АС і кімната стають одним цілим, і все це разом − вже нова, набагато більш складна система! Чому це питання викликає постійні суперечки? Схоже, що причина лежить в історичному взаємозв’язку між еквалайзером і аналізатором спектру. Давайте відкриємо завісу минулого та спробуємо розібратися.

Спектральний аналіз минулого: RTA

У давні часи (в 70-ті роки) настроювання звукової системи покладалось на пристрій з назвою RTA (англ. real time analyzer, аналізатор спектру реального часу), який призначався для діагностики проблем частотних характеристик та відповідний йому пристрій для вирішення цих проблем, з назвою «графічний еквалайзер». До складу аналізатора, крім усього іншого, входив генератор рожевого шуму − випадкового сигналу, в якому енергія рівномірно поділена по октавах. Якщо до входу аналізатора подати такий електричний сигнал, то на його екрані відобразиться горизонтальна пряма лінія. Для виміру характеристики акустичної системи на неї подавали рожевий шум, до входу ж аналізатора підключався вимірювальний мікрофон. На екрані відображається графік рівня звукового тиску залежно від частоти із кроком в 1/3 октави, а еквалайзер пропонується використовувати для створення протилежної кривої. При цьому на аналізаторі повинна відобразитися пряма лінія. Все це в сукупності повинно було привести звучання звукової системи в стан прозорості та нейтральності.

Рисунок 3. Помилка при оцінці ширини смуги в 1/3 октавних аналізаторах: обидва процеси − синусоїди, перша на частоті 1 кГц, друга − на частоті 1110 Гц. Якщо вірити цьому RTA, то другий процес за своїм спектром вдвічі ширше

Не треба великого досвіду та знань, щоб смикати туди-сюди ручки еквалайзера доти, поки світлодіоди на екрані не вишикуються в одну рівну смужку. Настільки просто, що навіть новачок міг би це зробити, але, найчастіше, звучання виявлялося незадовільним − «доведення» за допомогою «пари досвідчених вух» завжди залишалося обов’язковим і вирішальним. Хоча це обладнання було в свій час індустріальним стандартом, по своїй суті воно має деякі обмеження, які можуть призвести до серйозних непорозумінь зазначених явищ. Як результат, звучання багатьох концертних систем після настроювання бажає кращого, або, принаймні, не досить переконливо.

Одне з таких обмежень − це той факт, що RTA сліпий щодо тимчасових аспектів частотної характеристики системи. Давайте визначимо природу вище означених проблем взаємодії – вона лежить на осі часу. Різні частотні порції звукової енергії приходять у точку призначення з різним часом затримки, не синхронно.

Спочатку приходить прямий сигнал від джерел відповідно до їхнього розташування, потім − ранні відбиття від поверхонь, потім − суміш резонансів приміщення та пізніх відбиттів. RTA звалить все це в одну купу − покаже узагальнену за часом суму всіх цих внесків, попередньо розбивши їх на частотні смуги. Ні краплі інформації про зміну різних частотних компонентів у часі, тобто ігноруються важливі відомості про те, як система реагує на короткі імпульсні сигнали. На практиці це означає, що RTA не може розрізнити прямий сигнал від ревербераційного “хвоста” і не в силах визначити, через що виникають нерівномірності в характеристиці − через взаємодію декількох АС між собою або через взаємодію АС із приміщенням. Вам треба знайти найкраще положення (позиціонувати) АС для оптимального озвучування? Вам треба знайти час затримки для часової компенсації між різними випромінювачами? Аналізатор виявляється безпомічним при спробі вирішення подібних завдань, так само як і при вирішенні питань архітектурної акустики, наприклад, при оптимізації відбиттів.

По-друге, RTA не дозволяє визначити, чи має зображувана крива хоч якесь відношення до сигналу, що надходить на динаміки систем. Він просто звітує про стан акустичної енергії в порожнині мікрофона, не даючи уявлення про можливі причини провалів і підйомів у показаннях. Ці провали можуть бути викликані ранніми відбиттями або взаємодією систем, що, певною мірою, піддається еквалізації. Однак, причиною нерівномірності можуть виявитися пізні відбиття, шум двигуна або вібрація декоративних панелей, нелінійні спотворення або фон в поганому мікрофонному кабелі. Еквалайзер не буде мати успіху в боротьбі з перешкодами такого роду, але не хвилюйтеся, RTA навіть не натякне на підозру про їхнє існування. Дві різні звукові системи можуть виявитися зовсім однаковими за показниками на екрані аналізатора, але якщо судити по звучанню − одна з них може бути абсолютно нерозбірлива й немузична, а інша − шедевр мистецтва і науки.

Рисунок 4. Використання аналізатора з більш високим розрішенням (1/12 октави) дозволяє більш точно визначити параметри звукового сигналу. Легко з’ясувати, що обидва сигнали однакові за шириною, але другий просто має зсув на 110 Гц відносно першого

По-третє, частотний поділ в 1/3 октави недостатній для прийняття рішень щодо настроюванню звукової системи. Існує міф, що аналізатор і фільтри повинні збігатися за частотами та по ширині смуг. Насправді ж, очевидно, щоб візуально визначити параметри аномалії, такі як її центральна частота, ширина та амплітуда, потрібен аналізатор спектра з розрішенням в 3 рази більшим (точнішим), ніж самий вузький фільтр з тих, що є в наявності. Виходить, 1/3-октавний аналізатор підходить максимум для виявлення аномалій шириною в октаву й більше. «Підйом», який виглядає як пік, що піднімається, на одній 1/3-октавній смузі, може насправді виявитися набагато вужчим. Те, що відображається як 2/3-октавний пік (2 смуги виділяються), може виявитися вузьким піком, який перебуває між 1/3-октавними значеннями частот (Рис.4). Що графічний еквалайзер з цим зможе зробити?

На жаль, відсутність тонких деталей у вимірюваній частотній характеристиці призвела багатьох користувачів у стан сліпої впевненості в тому, що еквалізація − це єдиний критичний параметр у настроюванні звукових систем. Досить часто еквалайзери використовувалися для вирішення таких проблем, які не можуть бути вирішені за визначенням, а роблять тільки гірше! Графічний еквалайзер не дозволяє створити частотну характеристику, зворотну отриманій при вимірі АС у приміщенні, що відбиває. Простіше кажучи, “немає шляху назад”, як ти не рухай повзунків, отримана сумарна АЧХ еквалайзера ніколи не поверне звучанню безлунну характеристику.

Наслідки неправильного використання архаїчного тандему аналізатор + графічний еквалайзер, найімовірніше, і призвели до негативного ставлення до аналізаторів спектра в цілому. Багато інженерів прийшли до справедливого висновку, що «пара досвідчених вух», використана в сукупності зі здоровим глуздом, може підказати набагато кращі рішення, ніж сліпа довіра приладу. Їхня правота очевидна й цим пояснюється наступний факт – хоча запити на RTA часто зустрічаються в райдерах турових команд, у момент настроювання апарата вони служать лише для заспокоєння совісті. На згадку приходить концерт групи Metallica, на якому довелось попрацювати. Приходить їхній технік, підключає пульт групи, подає шум і давай «вирівнювати» танцюючі стовпчики аналізатора – це його обов’язок. Перед початком концерту з’являється постійний звукооператор групи, «Великий» Мік Хьюз, і під потужні розкати бас-бочки все повертає й повертає фільтри в нульове положення…

Сучасний спектральний аналіз

Технологічний прогрес призвів до розвитку та загального визнання на початку 80-х двох методів аналізу – Спектрометрія Тимчасових Затримок (Time Delay Spectrometry, TDS) і Двоканальний ШПФ − Аналіз (Dual channel FFT, двоканальне швидке перетворення Фур’є). Обидві концепції привнесли з собою нові можливості, такі, як вимір амплітудних і фазових частотних характеристик, здатність розрізняти відбиття та високе розрішення по частоті та амплітуді. З того часу препогане звучання «купи дров» більше ніколи не виглядало на графіках так само, як і система-шедевр, а для усвідомленого використання всіх реальних переваг нових вимірювальних засобів необхідні були серйозні знання, висока кваліфікація та практичні навички користувача.

Рисунок 5. Комп’ютерний аналізатор, який може виміряти та всебічно визначати імпульсну характеристику акустичної системи. Для розуміння акустичних процесів важливо бачити не тільки спектр звукової енергії, але й динаміку її поводження на різних частотах у часі. Виразно видно домінуюче відбиття в широкому спектрі частот, виникаюче приблизно через 170 мс після відтворення прямого сигналу

Прихильники обох методик наполягають на тому, що для усунення аномалій характеристики звучання необхідно використовувати не тільки еквалайзер, а також всі наявні в розпорядженні звукоінженера інструменти. Завжди, коли тільки можливо, повинні використовуватися лінії затримки, грамотне розташування АС, оптимізація настроювань кросовера і архітектурні/акустичні рішення. Тим більше тепер, коли до наших рук потрапив інструмент для точного виміру різних акустичних явищ. Але у головному питанні, відносно «еквалізації залу», єдиної думки досягти так і не вдалося. Усі погодилися, що взаємодія «АС-АС» до певної міри піддається еквалізації. Розбіжність же стосується того, чи піддається еквалізації та в якому ступені, взаємодія виду «АС-Приміщення».

Прихильники TDS вважають, що феномен «АС-Приміщення» не можна відкоригувати, а тому вимірювальна система повинна відкидати дані про відгук приміщення, відображаючи на екрані лише підлягаючу корекції віддачу самої звукової системи. «Потім інверсія отриманої частотної характеристики додається до сигналу за допомогою еквалайзера і нам не слід йти далі цього» − кажуть вони.

Відповідно до цього система TDS була розроблена так, щоб з вимірів виключалася інформація про частотні властивості відбиттів. До складу такої системи входить генератор синусоїдального сигналу змінної частоти (sweep) та схема обробки, що включає в себе фільтр і змінну затримку. Сигнал подається на систему, записується її відгук, в результаті обробки якого отримуємо безлунну характеристику АС. Такий метод вимірів здатний ясно показати аномалії, які виникають через взаємодію декількох АС у кластері, а ці дані можуть виявитися дуже корисними для оптимізації системи. Підхід TDS виявляється дуже ефективним на середніх і верхніх частотах, де розрішення по частоті залишається високим навіть при швидкій зміні частоти генератора, але він менш ефективний на низьких частотах. Періоди низьких частот настільки великі, що одержати дані високого розрішення в цьому діапазоні частот можна тільки зі збільшенням часу запису кожної вибірки, а тоді в процес виміру попадає й відгук приміщення.

Наприклад, щоб отримати розрішення в 1/12 октави треба записати вимірюваний сигнал тривалістю у 12 разів більше, ніж період коливань на досліджуваній частоті. Для частоти 30 Гц знадобиться 360 мілісекунд. Щоб вважати безлунними виміри на цій частоті, відповідно до цього методу, перші відбиття від стін/підлоги/стелі повинні прийти до мікрофона пізніше, ніж 360 мс − а це еквівалентно відстаням у сотні метрів, тобто «безлунними» ці виміри можна вважати тільки в дуже-дуже великому приміщенні − такого людина ще не побудувала. Швидка зміна частоти сигналу збудження допомагає виділити із загального звуку безлунні властивості звукової системи, але ця ідея обмежена в практичному значенні через недоліки розрішення на низьких частотах.

Рисунок 6. Ансамбль частотних характеристик, знятих в різних точках залу − яку з них брати за основу при еквалізації? Побачивши спектральні виміри високого розрішення, зроблені в різних місцях озвучення, Ви більше ніколи не повернетеся до думки, що еквалізація глобально впливає на звук у залі

Аналізатори за принципом Dual FFT, з іншого боку, використовують запис сигналів змінної тривалості. В діапазоні високих частот час аналізованого запису малий, а з поступовим зниженням досліджуваних частот він збільшується, таким чином створюється приблизно постійна частотна розрішуюча здатність у всьому діапазоні. Виміри такого роду показують фіксоване співвідношення прямого сигналу та ранніх відбиттів для кожної частоти, а це є незамінною оцінкою суб’єктивної тональної якості звучання системи в залі. Вважається, оскільки людина чує відбитий звук, то необхідно враховувати його при вимірах.

Важливою якістю багатьох Dual-FFT − систем є їх стимуло-незалежність, якщо в TDS для збудження застосовується синусоїдальний сигнал змінної частоти, то в цих аналізаторах еталонним може бути практично будь-який звуковий сигнал, представлений у всьому вимірюваному діапазоні частот: рожевий шум, білий шум, музика.

Найбільш популярні вимірювальні системи такого типу мають розрішуючу здатність в 1/24 октави по частоті, тобто виміри зосереджені на прямому звуці та відбиттях в межах 24-х періодів за часом. Маючи таке гарне розрішення, можливо точно додавати еквалізацію фільтрами з добротністю приблизно 1/8 октави та ширше. У цьому методі зі зниженням частоти все більше й більше відбитої енергії відображається на графіку отриманої частотної характеристики. Ефект появи відбиття у вимірах при зниженні частоти − не східчастий, як в TDS, а носить плавний і поступовий характер. Досить непогано, якщо врахувати, що на низьких частотах взаємодія АС і відгуку приміщення перебуває ще в межах практичної придатності до еквалізації.

Наприклад, відбиття від табло стадіону приходять на 150мс пізніше прямого звуку. На частотах близько 10 кГц сусідні піки та провали від цього відбиття розташовані один від одного на відстані 1/1500 октави. На частотах близько 30 Гц вони будуть віддалені один від одного на 1/3 октави. Таким чином, табло перебуває на великій відстані відносно ВЧ головок гучномовців, тому еквалізація з метою компенсації високочастотного відзвуку від табло не буде мати практичного змісту. Архітектурна модифікація, наприклад, щільна тканина, краще підійде для вирішення проблеми. Для субвуферів табло перебуває в ближньому полі та, якщо низькочастотний відгук від нього турбує так сильно, то доцільніше застосувати корекцію, аніж завозити 60 тонн акустичного поглинача для придушення небажаного низькочастотного відбиття.

Інший приклад стосується взаємодії двох і більше АС. Коли необхідно збільшити потужність звуку – росте кількість використовуваних акустичних систем і їх групують певним чином у кластери. Відомо, що звучання кластера істотно відрізняється від звучання однієї АС. Наприклад є горизонтальний блок з двох систем, відстань між акустичними центрами яких становить 45см (Рис. 1), а кут між осями − 30°. Кожний модуль має свою власну спрямованість, таким чином, чим вище частота, тим менше взаємодія між двома «променями». Більш високі частоти мають більш короткі довжини хвиль і, починаючи з частоти 700 Гц, горизонтальна діаграма спрямованості кластера стає порізаною провалами та підйомами − «пелюстками». Залежно від положення вимірювального мікрофону в просторі, на різних частотах буде відбуватися додавання та віднімання двох звукових хвиль і виникнуть відповідні нерівномірності АЧХ звукового поля. Очевидно, що на слух це буде сприйматися, як спотворення тембру звучання. Але чи є потреба еквалізувати ці аномалії, якщо вони сильно залежать від місця розташування? Очевидно, ні, тим більше, що багато провалів будуть дуже глибокими і вузькими. Зі зниженням частоти сигналу ситуація поступово приходить у норму. Нижче 700Гц відбувається тільки додавання − у межах кута покриття кластера немає локальних «провалів» діаграми спрямованості. На слух цей діапазон частот виявиться дещо голоснішим. Як правило, цей надлишок нижніх-середніх частот, який виник в результаті близького розташування двох АС, може бути успішно усунутий еквалізацієй.

Багато років тому прихильники FFT сміливо заявляли, що луну приміщень можливо компенсувати еквалайзером. На жаль, ці твердження були зроблені в абстрактній формі, конкретні рекомендації та параметри запропоновані так і не були. Виникло враження, що вони просто знайшли бажаним або практичним видаляти всі ефекти реверберації в просторі електронною еквалізацією. І хоча компенсувати вплив окремо взятого відбиття цілком реально з теоретичної точки зору, однак це не означає, що подібне практично можливе або бажане. Компенсація можлива лише за умови, що відносний рівень відбиття не перевищує рівень прямого сигналу. Якщо рівні прямого звуку і відбиття тотожні − результуючий провал в АЧХ стає нескінченно глибоким, а відповідний фільтр для компенсації цього провалу − нескінченно високим. Коли зустрічаються дві нескінченні протилежності, результат зустрічі непередбачений.

У випадку ж виконання цієї умови компенсація впливу одного відбиття зажадає використання «гребінки» фільтрів зі змінною шириною смуги пропускання/заглушення, та ще й такої, щоб створювала характеристику, зворотну для кожного піка і провалу “гребінця” АЧХ звукового поля. Якщо кількість відбиттів зростає − необхідно мати все більше фільтрів з все більш гострою характеристикою для еквалізації ефекту реверберації. Щоб відкоригувати на частотах до 20 кГц відбиття, яке приходить із затримкою в 1 мс, необхідно 40 фільтрів: виникає 20 провалів і 20 піків з шириною від 1 до 0.025 октави. Луна з затримкою в 10 мс зажадає 400 фільтрів зі смугою пропускання до 1/400 октави!

Очевидно, що спроба видалення всіх артефактів взаємодії прямого та відбитого звуку навіть в одній точці простору виглядає божевіллям, адже реальний ревербераційний відгук може складатися з тисяч окремих відбиттів! Але крім цього, який сенс опиратися на одну точку простору, адже кінцева мета − рівномірне озвучення деякої площі? Навіть якщо застосувати таку складну еквалізацію для однієї точки, ми псуємо картину у всіх інших точках площі прослуховування.

На практиці ніхто не має наміру атакувати фільтрами кожний окремий тонюсінький провал/пік, легше відстежити та нейтралізувати найбільш близькі й повторювані аномалії. Адже, чим вужчі використовувані фільтри, тим менше їх практична користь − АЧХ змінюється в міру пересування по площі, яка озвучується.

Практичне значення

Як бачимо, до певної міри цілком можливо усунути ефекти акустичної взаємодії. Якби це було неможливо, усе було б набагато простіше – налагоджуємо систему на базі, одягаємо еквалайзер в металевий каркас (щоб ніхто нічого не крутив) і гайда колесити по залам і стадіонам, і міняти нічого не треба…

Завдяки вище означеним акустичним явищам частотні характеристики звукової системи сильно змінюються в залежності від місця розташування вимірювального мікрофону. Тому, побачивши спектральні виміри високого розрішення, зроблені в різних місцях озвучення, Ви більше ніколи не повернетеся до думки, що еквалізація глобально впливає на звук у залі.

Система, в якій взаємодії зведені до мінімуму, буде характеризуватися найбільшою рівномірністю озвучування, і використання еквалайзера може принести практичну користь. Якщо ж на кожному місці звучить зовсім по-різному, то нічого не поробиш − більшість звукооператорів у такому випадку «настроюють» для одержання прийнятного звуку на пульті та без особливого ентузіазму переходять до міксування. Справді, щоб зменшити взаємодію АС/АС, необхідне застосування спрямованих компонентів, точне розташування і монтаж систем. В зонах, де промені систем перекриваються, тимчасові затримки та підстроювання рівня дозволяють зменшити деструктивні явища. Щоб послабити взаємодію АС/приміщення, потрібні глобальні заходи для акустичної обробки та, знову ж, спрямовані компоненти АС і точне їх позиціонування. В умовах турової роботи навряд «руки дійдуть» до цього, особливо, якщо необхідне складне вимірювальне обладнання та затрати часу…

Рекомендації

Нехай існує система, в якій здійснені всі заходи щодо оптимізації − підібрані кути, напрямки, обробка, часові параметри, зроблено все можливе по акустиці залу − потрудилися справжні професіонали своєї звукової справи. І тоді єдине, чим це можна поліпшити − це еквалайзер. Для кожної групи систем, яка працює зі своїм еквалайзером, виміряйте АЧХ в її зоні озвучування − встановлюйте мікрофон у стільки позицій, наскільки це можливо. Вибирайте позиції з характерним звучанням, де на слух відчутні “підйоми”. Це необхідно для того, щоб бачити, які тенденції в роботі системи загальні, а які − локальні. Зокрема, якщо перед вами кластер, зробіть виміри біля осі однієї акустичної системи − у зоні її максимального звукового тиску. Намагайтеся уникати зон сильної взаємодії, де частотна характеристика сильно міняється навіть при зрушенні на сантиметри. Наприклад, кутовий сектор торкання двох трапецеїдальних кабінетів, або простір у безпосередній близькості до стін − не найкращі місця для оцінки загальних тенденцій звучання.

В кожній позиції виміру частотний відгук буде унікальний і Ви побачите на порізаних графіках безліч провалів/підйомів. “Дотику” фільтрами еквалайзера заслуговують тільки ті з них, які повторюються на всіх графіках або мають загальні риси. Приструнивши 5-6 “систематичних порушників” амплітудно-частотної плавності як можна більш широкими параметричними фільтрами, можете вважати звучання в цій частині аудиторії адекватним і нейтральним. Благо, сучасні цифрові контролери акустичних систем надають для цього все необхідне, сполучаючи кросовер і параметрик в одному компактному корпусі.

На закінчення

Сучасні програмні аналізатори спектра здатні відображати масу частотних параметрів і характеристик, які розкривають всю правду про якість звучання звукових систем, але це нічого не дасть, якщо ми будемо продовжувати мислити в дусі 1/3-октавного менталітету минулого. Частотна корекція була, є та буде атрибутом звукопідсилення, але отримати максимальну користь від еквалайзера можливо лише з розумінням акустичних механізмів, які стоять за нерівностями на графіках і використовуючи правильні інструменти для їхнього усунення. Зокрема, «пара гарних вух» не останній пункт у цьому списку.

Стаття опублікована в журналі «Шоу-Мастер» №36 (1-2004)

Popularity: 16% [?]

Розповісти іншим:
Digg Google Bookmarks reddit Mixx StumbleUpon Technorati Yahoo! Buzz DesignFloat Delicious BlinkList Furl

Відгуків немає до “Що еквалізуємо?”

Ваш відгук:

Name (required):
Mail (will not be published) (required):
Website:
Повідомлення (обов'зково):
XHTML: You can use these tags: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Spam Protection by WP-SpamFree